Дрони з кухні — на фронт: чи працює досі система «Народного FPV»

Війна в Україні вже стала символом широкого застосування дронів, українські спецслужби проводять диверсійні операції із застосуванням FPV.

Попри те, що війна в Україні вже стала символом широкого застосування дронів, а українські спецслужби проводять диверсійні операції із застосуванням FPV на території ворога, безпілотників на фронті все одно бракує. Ми підготували цей матеріал у співпраці з харківськими колегами з медіа «Накипіло». Дефіцит відчувається на загальнодержавному рівні — і у виробництві, і у фінансуванні. Президент Володимир Зеленський 22 серпня 2025 року сказав, що БпЛА — це «зброя номер один, яка стримує ворога, тримає фронт і зменшує кількість втрат українців», але нестача фінансування у виробництві становить близько шести мільярдів доларів.  Одним з можливих рішень стала ініціатива зі збірки дронів власними силами — у невеликих майстернях або навіть удома. «Створюйте FPV-дрон удома — долучайтеся до знищення ворогів власноруч», — написав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров 13 січня 2024 року, коментуючи запуск курсу «Народний FPV» від  Victory Drones. Курс став поштовхом для сотень людей, які раніше ніколи не працювали з авіамоделюванням чи електронікою, створювати у квартирах, гаражах і невеликих майстернях «народні» безпілотники. Як пояснює керівник проєкту «Народний FPV» від  Victory Drones Сергій, спочатку метою було показати людям, що FPV-дрони можна зібрати самостійно з доступних компонентів і передавати на фронт.  З січня по липень 2025 року на «Народний FPV» зареєструвалися 12 194 учасники, з них 4 705 завершили з прохідним балом. 

Що кажуть військові?

Ентузіазм Федорова розділили не всі. Критики ініціативи наголошували: комплектуючі надто дорогі, а головне — не зрозуміло, хто має гарантувати якість зібраних удома апаратів, які призначені для фронту. Військові кажуть — проблеми з якістю виникають навіть у дронів, що приходять із заводів. Микола розповідає, що одного разу їхньому підрозділу привезли партію дронів із дуже слабкою системою відеопередачі. За його словами, апарати не літали навіть на кілометр, хоча отримали вони аж 80 таких БпЛА. Пізніше техніку довелося відправити назад, а натомість отримали інші — все одно посередні, але вже хоча б частково придатні для використання. «Адольф» пропонує створити рейтинг БПлА, які найефективніші на напрямках. На думку військового, це допоможе інженерам визначити пріоритетність у виготовленні дронів, удосконалити виробництво й швидше поставляти дрони на передову. Микола наголошує, необхідно якнайшвидше налагодити комунікацію з виробниками. Щодо «кухонних» дронів, то тут ситуація протилежна: мейкери створюють усе за запитом, однак кількість поставлених дронів значно менша, а збірка довша, бо є дефіцит з комплектуючими.

Люди донатять і люди збирають

Дмитро, айтішник з Харкова — один з тих, хто збирає дрони для фронту. Наприкінці 2023 року чоловік випадково натрапив на відео спільноти Social Drones в YouTube. Там упродовж півтори-двох годин показували покрокову збірку дрона. Побачене його настільки зацікавило, що він вирішив спробувати сам.  На той момент Дмитро вже волонтерив разом із колегами з IT-компанії, де працював. Вони допомагали з раціями та обладнанням, але дронів раніше не робили, бо вважали це заскладною справою. Після перегляду інструкції він на власні кошти купив комплектуючі й зібрав першу партію з п’яти апаратів, яку відправили на фронт. Згодом процес масштабувався. — бо вимоги військових до дронів поступово змінювалися. Спочатку поширеними були моделі з пропелерами на 6–7 дюймів, потім «посипалися» запити на 8–9,  зараз найчастіше замовляють 10-дюймові. Водночас, каже Дмитро, досі збирають «сімки», адже вони добре підходять для дронів-камікадзе. Дмитро удосконалював техніку, впроваджуючи нові види відеозв’язку, антени, частоти. Коли військові роблять замовлення, розповідає хлопець, то зазвичай подають детальні заявки з потрібними технічними характеристиками. Завдяки цьому волонтери збирають БпЛА під конкретні завдання: потрібну частоту чи тип відеозв’язку. Більшість деталей, за словами Дмитра, купують на AliExpress, частину — вже в Україні. Деякі комплектуючі з’явилися вітчизняного виробництва, наприклад, мотори. Оскільки магнітів у країні немає, їх закуповують за кордоном, але сам факт появи таких виробників він вважає важливим. Фінансування — переважно волонтерські збори. Часто гроші надходять пізніше, ніж дрони відправляють на фронт, тому Дмитро вкладає й власні кошти.  Масове виробництво дронів — це не тільки про ентузіазм. Це гроші, час і стандарти, каже Сергій, керівник «Народного FPV». Щоб контролювати якість, кожен дрон, який отримують Victory Drones, перевіряє спеціаліст: його облітують, виправляють прості помилки та допаюють необхідні деталі, якщо вони мають недоліки. Кожен дрон отримує фідбек-форму з недоліками та рекомендаціями.  Учасники потрапляють у спільноту в Discord, де можуть ставити питання та отримувати допомогу від волонтерів і інженерів. Після окремої верифікації вони переходять у закриту спільноту для обговорення більш конфіденційної інформації.

А що влада?

У міської влади Полтави є ще одне рішення, як забезпечити дронами захисників і водночас покращити економіку регіону. Тут запустили програму підтримки розробників БпЛА та іншого спеціалізованого обладнання для потреб оборони. Програма розрахована на два роки і фінансується з бюджету громади. Кожен проєкт може отримати від трьохсот тисяч до одного мільйона гривень. Програму започаткували у 2024 році, на підтримку інновацій витратили 8,3 мільйона гривень, з цієї суми 7,3 мільйона пішли на розвиток проєктів, ще мільйон — на сплату податків. Дев’ять переможців конкурсу, команди, які працювали над безекіпажними човнами, машинами для розмінування, новими моделями БпЛА та літаком «Шершень-2», торік отримали ваучери від 400 тисяч до мільйона гривень. Підприємства мають платити податки й фізично працювати на території Полтавської громади. Деякі компанії, каже Вадим,  сплачують податки навіть більші, ніж сума грантової допомоги. Після відбору підприємства активно співпрацюють між собою: одна компанія виготовляє одну деталь, інша — іншу, і разом вони можуть створювати більш складні продукти. Оцінює продукт і його технічні характеристики комісія, до складу якої входять військові і профільні експерти.  Наразі це єдина місцева програма на Сході Україні, яка підтримує виробників дронів. Крім Полтавської громади, інженерів в Україні фінансує ще тільки Львівська, яка ще у 2023 році запровадила ваучерну систему.

Замість висновків

Фраза «дрон із кухні» вже давно перестала звучати іронічно. Це символ того, як українське суспільство здатне мобілізуватися у війні, в українських майстернях народжуються технології, які ще кілька років тому здавалися недосяжними. Але щоб кожен такий дрон був не іграшкою і не віднімав час і ресурси у військових, виробникам потрібна система — чіткі правила, перевірка і постійний зв’язок із військовими на фронті.  Автор: Максим Дряпко