Учні Полтави створюють мапи небезпечних місць і змінюють простір навколо шкіл. Як проєкт «Молодь у дії» вчить відповідальності й урбанізму.
Коли проєкт починається з питання «Де я відчуваю небезпеку?», відповіді перестають бути абстрактними — вони перетворюються на конкретні точки на карті, план дій і маленькі перемоги. Саме так вчаться працювати учні Полтави. Через мапування, проєктне мислення й невеликі, але помітні втручання у простір.
«Молодь в дії. Безпечне місто», ініціатива, яку реалізує ГО «Центр розвитку та співпраці громад», об’єднала школи, експертів і громаду навколо трьох простих складових: освіта, участь, тактичний урбанізм. Це не конкурс ідей на папері — це реальний інструмент, де підлітки вчаться діагностувати проблеми, формувати рішення і тестувати їх у реальному середовищі.
Учні відповіли на запитання чесно й детально: темні підходи до зупинок, розбиті тротуари, відсутність помітних пішохідних переходів. Ці спостереження стали основою інтерактивної карти — першого документа від тих, хто щодня ходить цими маршрутами.
Тренінги з безпечної поведінки не були лекціями: учні опановували інструменти — як складати план, як аргументовано пропонувати зміни, як працювати з місцевою владою. Вчилися помічати, діяти, дбати одне про одного.
У ліцеї №17 «Інтелект» реалізували набір швидких рішень, які не потребують великих грошей, але дають великий ефект:
- Творчий ремонт паркану: пошкоджену ділянку огорожі закрили декоративними елементами; паркан став арт-об’єктом і перешкодою для несанкціонованого доступу.
- Встановлення «лежачого поліцейського» на підході до школи для зниження швидкості руху.
- Заміна бетонних напівсфер на компактний паркувальний стовпчик з відбивачами.
- Обрізка навислих гілок і розчищення тротуару для безпечного проходу.
- Нанесення малюнків на асфальті як візуальних маркерів безпеки біля входу до школи.
Кожна дія виконувалася силами учнів у співпраці з експертами-урбаністами та школою.
Павло Васильєв, урбаніст, який працював із командами на місцях: «Коли учні самі є авторами змін, інтервенції краще відповідають щоденним потребам. Маленькі втручання дозволяють швидко перевірити гіпотезу: працює — масштабуй, не працює — коригуй. Це про практичне навчання і про відповідальність тих, хто користується простором».
Дарина Назаренко, учениця ліцею №17: «Ми не просто нанесли проблему на карту — ми змогли змінити простір навколо: обрізали гілки, нанесли малюнок, встановили паркувальний стовпчик. Коли бачиш результат, створений власноруч, розумієш: ми справді можемо змінювати місто».
Чому це працює і чому це цікаво
- Це практична школа громадської участі: учні не лише навчаються — вони творять.
- Підхід доступний: почати можна з одного малого втручання й далі рухатися за планом.
- І найважливіше — змінюється ставлення: місто перестає бути чимось далеким, воно стає простором, яким керують його мешканці.
Місто змінюється тоді, коли змінюється ставлення до нього: коли молодь отримує знання, інструменти й довіру, вона перетворює простір так, щоб у ньому хотілося жити.
Проєкт реалізується в межах шерингу титулу «Львів — молодіжна столиця Європи 2025» за підтримки ЮНІСЕФ, ГО «NOVA UNITED» за фінансування Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW. 
