«Ми не будемо відновлювати чи модернізувати застаріле обладнання, бо воно знищене». Що відбувається з енергосистемою України та які рішення можливі? Пояснюють експерти

Одеса, Київ, Запоріжжя — тисячі людей без тепла і світла. Розбираємося, чому графіки відключень є необхідністю.

«Одеса п’яту добу у блекауті…», «Понад шість тисяч будинків у Києві досі залишаються без опалення, перебої з водою та світлом…», «У Запорізькій області після атаки РФ зупинено роботу котелень…», «Кривий Ріг понад шість годин перебував під атакою реактивних дронів, райони міста знеструмлені. Електро та водопостачання немає…» –  це відголос січневої стрічки новин українців. Столиця та регіони переживають одну із найскладніших зим за війну. Світло, вода і тепло – цьогорічна зима навчила нас цінувати ці, здавалося б, базові блага будь-якої сучасної людини. Світло, вода і тепло. Нехай вони будуть у нас завжди. Як буде весна, квітуча і сонячна.      URSA.MEDIA пояснює, як українська енергосистема працює під ударами та що може зробити її стійкішою. Останніми місяцями російські ракети й дрони регулярно влучають в українські ТЕС, підстанції та магістральні лінії, через що люди подекуди на кілька днів залишаються без світла й опалення. Ситуація настільки критична, що генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко нещодавно заявив:

«Україні потрібне енергетичне перемир’я. Ми наближаємося до гуманітарної катастрофи».

Російські удари свідомо припадають на періоди сильних морозів — у розрахунку на те, що міста залишаться без опалення й електроенергії, а цивільне населення опиниться в умовах холоду, небезпечного для життя. Найбільше від цих ударів зараз потерпає Київ: узимку сотні тисяч мешканців столиці залишаються без світла й тепла, там температура часом опускається до −20 °C. Нещодавно мер Віталій Кличко у коментарі The Times заявив, що у січні зі столиці виїхали 600 тисяч осіб. Також Кличко повідомляв, що внаслідок російських атак близько 6 тисяч багатоповерхових житлових будинків у Києві залишилися без теплопостачання. Досі складно окреслити цифру тих, хто покинув столицю на період морозів, однак за даними військової адміністрації, вона точно менша за шість тисяч осіб. Попри побутово-крижане пекло, кияни залишаються у своїх домівках. Міністр енергетики України Денис Шмигаль нещодавно заявив, що Росія здійснила понад 612 цілеспрямованих атак на енергетичну інфраструктуру у 2025 році. З жовтня 2025 року внаслідок обстрілів було пошкоджено близько 8,5 ГВт енергогенерації України (зокрема ТЕС та ГЕС). Ситуація з електропостачанням настільки ускладнилася, що 22 січня 2026 року, за словами Шмигаля, став найважчим днем для української енергосистеми з часу масштабного блекауту в листопаді 2022 року. Внаслідок російських ударів пошкоджено генераційне обладнання, розподільчі мережі та трансформатори.

Чому ж відбуваються ці відключення?

В Укренерго зазначають, що обладнання наразі працює на межі своїх можливостей. Після численних ударів і пошкоджень уцілілі енергоблоки змушені брати на себе надмірне навантаження, щоб забезпечити країну світлом. Водночас вони потребують зупинок для ремонту й обслуговування. Щоб утримати баланс в енергосистемі й не допустити неконтрольованих знеструмлень, які можуть призвести до тривалого виходу з ладу високовольтного обладнання, диспетчери змушені вдатися до аварійних відключень. Важливо розуміти, що енергосистема працює за простим принципом: скільки електроенергії споживають — стільки ж має вироблятися в кожен момент часу. Для стабільної роботи системи необхідний резерв потужності, який дає змогу покривати пікові навантаження або компенсувати раптове виведення з роботи окремих об’єктів генерації. Унаслідок ракетних і дронових атак пошкоджуються електростанції та підстанції. Це призводить не лише до втрати частини генерації, а й до обмеження можливостей передавання електроенергії між регіонами — навіть тоді, коли самі станції залишаються фізично неушкодженими. Скорочення доступної генерації та пропускної здатності мережі зменшує резерв потужності. Якщо споживання перевищує ці можливості, починається зниження частоти, що може призвести до неконтрольованих аварійних відключень і масштабного блекауту.

Як країна тримається зараз?

Міжнародна допомога Україні в енергетичній сфері включає масштабне постачання генераторів, які встановлюють на об’єктах критичної інфраструктури, у пунктах обігріву, лікарнях і школах. Зокрема, 23 січня 2026 року стало відомо, що Польща відправляє до України сотні генераторів. Такі рішення не розв’язують проблему системно, однак дозволяють підтримувати роботу ключових об’єктів і пережити найскладніші періоди морозів. Про сучасні виклики української енергетики, можливі шляхи її відновлення та ключові рішення, які визначатимуть стійкість системи в майбутньому, розповів Антон Шапковський — голова ГО «Енергоефективність України», експерт з відновлюваної енергетики та енергоефективності. У коментарі URSA.MEDIA Шапковський наголосив:

«Енергетика складається з кількох ключових елементів, і нинішня криза чітко показала: найцінніший із них — людський фактор. Саме тому держава й бізнес мають переглянути своє ставлення до технічних фахівців, передусім у питанні оплати їхньої праці. Підготовка кваліфікованого спеціаліста займає щонайменше п’ять років – і це вже після завершення навчання у технікумі чи університеті. Другий важливий складник – це обладнання. Йдеться не лише про його якість, а й про уніфікованість, ремонтопридатність (за наявності фахівців), резервування та запас міцності. У радянських стандартах цей запас становив до 40–50%, і саме завдяки цьому система досі працює. Надзвичайно гостро постануть питання розподіленої генерації та енергоефективності. Водночас у нинішній ситуації є й позитивні моменти: ми не будемо відновлювати чи модернізувати застаріле обладнання, бо воно знищене. Натомість ми будуватимемо нову енергетичну інфраструктуру — за новими стандартами, з вищою ефективністю та з урахуванням того, що наш північний сусід, на жаль, нікуди не зникне навіть після мирної угоди. Ми будемо краще за інших знати й розуміти, як діяти в кризових ситуаціях і як швидко відновлюватися. Цей унікальний досвід потрібно використовувати максимально».

Важливим кроком у подоланні енергетичної кризи є імпорт електроенергії з Європи. Раніше у медіа писали про те, що Україна досягла домовленості з ENTSO-E про збільшення з 1 грудня 2025 року максимальної пропускної спроможності міжнародних перетинів для імпорту електроенергії з 2,1 до 2,3 ГВт. Нагадаємо, що Україна приєдналася до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи в березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення.

Довгострокова стратегія — що треба робити?

Ця зима показала, що однією зі слабких сторін української енергосистеми є її історично централізована структура, де ключові потужності зосереджені на великих станціях та магістральних мережах. Саме це робить систему вразливою до масованих атак: руйнація одного об’єкта може суттєво підірвати генерацію та передачу електроенергії. Експерти відзначають, що держава посилила протиповітряну оборону, інженерний захист та ремонтні роботи, проте масовані атаки 2025 року продемонстрували, що цих заходів недостатньо. Така стратегія зосереджена на «виживанні від зими до зими» і не передбачає довгострокового плану на 5-15 років. Одним із ключових напрямів такої довгострокової політики є розвиток розподіленої генерації. Йдеться про підтримку дахових сонячних електростанцій, мікрогенерації для громад, локальних газових модулів і мікромереж для критичних об’єктів. Такі рішення роблять регіони менш залежними від роботи кількох великих ТЕС і дають змогу частині об’єктів працювати автономно під час ударів. Варто додати, що у відповідь на російські атаки Україна швидко нарощує потужності розподіленої генерації. Як зазначив Шмигаль, у 2025 році в експлуатацію було введено 762 МВт нових розподілених потужностей, що більш ніж утричі перевищує потужності, введені у 2024 році. Інший важливий напрям — розвиток сектору установок зберігання енергії в Україні. ​​Такі технології допомагають забезпечити стабільне електропостачання під час відключень, поки основні джерела відновлюють роботу. Технологічно ці установки працюють так: електроенергія перетворюється на хімічну під час зарядки, а під час розрядки повертається в мережу у формі електричної енергії. Третій напрям — так звана розумна мережа (Smart Grid). Це інтелектуальна енергомережа, яка поєднує сучасні цифрові технології для управління виробництвом, передачею та розподілом електроенергії. Вона здатна автоматично реагувати на зміни попиту і пропозиції, знижувати втрати та підвищувати ефективність роботи енергосистеми. Для України впровадження Smart Grid має стратегічне значення, адже війна та системні пошкодження електромереж потребують прискореного оновлення інфраструктури й підвищення її стійкості до зовнішніх впливів. Крім того, інтелектуальні мережі створюють умови для ширшої інтеграції відновлюваних джерел енергії, зокрема сонячних і вітрових електростанцій. Ігор Черкашин, голова ГО «Експертна платформа з енергоефективності», у коментарі для URSA.MEDIA наголошує, що процес модернізації енергосистеми мав би розпочатися значно раніше:

«Перебудову енергетичної системи з урахуванням умов воєнного часу необхідно було розпочинати ще у 2014 році. Сьогодні ж першочерговим завданням є забезпечення базового виживання громад, а також пошук шляхів для зупинення бойових дій. Водночас модернізацію енергосистеми слід здійснювати з урахуванням перспектив подальшого розвитку країни, аби закласти основу для стійкого та довгострокового відновлення».

Українська енергосистема сьогодні — це не про мегавати й абстрактні схеми в презентаціях. Це про те, чи є тепло у квартирі, коли за вікном сильний мороз чи працює лікарня після обстрілу, чи є вода і зв’язок у місті. Найголовніше – попри масовані удари росіян, наша енергосистема не зупинилася. Вона тримається завдяки невтомній праці енергетиків, які відновлюють мережі під обстрілами, імпорту електроенергії, запровадженню графіків відключень і підтримці міжнародних партнерів. Вихід із цієї жахливої кризи — не лише в тому, щоб полагодити зруйноване. Потрібно змінювати саму систему: менше залежності від великих станцій, більше локальних джерел енергії. Накопичувачі, здатні підтримати лікарні й критичну інфраструктуру. Далі – захищені й модернізовані мережі, які можуть швидко ізолювати пошкодження. Усе це – не далека стратегія, а практична необхідність, якщо країна не хоче щозими опинятися на межі гуманітарної катастрофи. Війна показала, наскільки високою є ціна стабільного світла й тепла для України. Водночас стало очевидно: енергетика – це питання національної безпеки, так само як армія чи протиповітряна оборона. Якою буде українська енергосистема після війни, визначить не лише її стійкість до можливих нових ударів, а і якість життя в повоєнній Україні. Ursa.media. Авторка: Ольга Ткач Цей матеріал створено в рамках проєкту Клімат Контент Пул від n-ost.