Нова реальність, а не поодинокі випадки: як жінки Полтавщини і Харківщини опановують «чоловічі» професії

Мобілізація спричинила брак кадрів. Тож тепер завдяки різним ініціативам та палкому бажанню навчатися жінки водять автобуси, обробляють землю, будують оселі та обробляють метал. 

Робота на тракторі, монтаж вікон, слюсарство, будівництво, водіння — це часом досі асоціюється з «чоловічими професіями» і нагадує період перед Першою світовою, коли в багатьох країнах вважалося нормою, що жінки не голосували на виборах, а замість здобуття освіти та професії їм краще сидіти вдома і народжувати дітей. Проте тоді внесок жінок у боротьбу під час війни змінив гендерні ролі. У них стало більше можливостей працювати, навчатися та голосувати. Так і нині російсько-українська війна змінює роль жінки в Україні.  Мобілізація спричинила брак кадрів. Роботодавці потребують кваліфікованих працівників. Тож тепер завдяки різним ініціативам та палкому бажанню навчатися жінки водять автобуси, обробляють землю, будують оселі та обробляють метал.  Ми підготували цей матеріал у співпраці з харківськими колегами з медіа «Накипіло». Жінки починають робити «чоловічу» роботу далеко не вперше в історії. Наприклад, як пише Divoche media, під час Першої світової суттєво збільшився відсоток жінок, які працювали водійками трамваїв, офіціантками, банкірками... За даними Європейської Бізнес Асоціації, у 2024 році 71% роботодавців вже відчули значний дефіцит кваліфікованих кадрів. Тож центри зайнятості організовують допоміжні проєкти, а підприємства готові навчати і приймати жінок на різні позиції. Завдяки цьому стереотипи та упередження сходять нанівець. Можливо, у 2050 році ніхто вже й не згадає, що колись жінка за кермом автобуса була чимось незвичним.

Полтавський центр зайнятості

Полтавський обласний центр зайнятості на початку 2025 року запустив експериментальний проєкт, де роботодавці можуть подати заявки на навчання жінок, аби потім найняти їх на роботу. Підприємці можуть отримати близько 30 тисяч гривень за працевлаштовану робітницю. Період навчання триває кілька місяців у навчальних закладах, які мають право на перепідготовку. Робоче місце після випуску гарантоване. Директорка центру зайнятості Катерина Клавдієва розповідає, якщо роботодавець хоче взяти участь в проєкті, він заповнює онлайн-форму на сайті й очікує повідомлення від кар'єрного радника про наступні дії. Заяву можна написати й офлайн в найближчому офісі центру зайнятості. Коли подібне зацікавить жінку, центр допоможе їй знайти виробниче навчання та працевлаштуватися. За словами Катерини Клавдієвої, до центру вже надійшло 28 заяв від 19 роботодавців на навчання жінок. Чотири жінки закінчили навчання: три водійки категорії С та операторка верстатів з програмним керуванням. Також роботодавець може сам запропонувати кандидатку на навчання. Наприклад, може бути ситуація, що в штаті компанії є жінка, яка працює консультанткою, але вона хоче стати водійкою. Наразі є кілька маленьких груп, де жінки навчаються:

• двоє навчаються в Міжрегіональному центрі професійної підготовки звільнених у запас військовослужбовців;
• двоє — на операторку верстатів в Одеському ПТО;
• одна — на водійку у Зіньківському районному спортивно-технічному клубі;
• четверо — на трактористку в Карлівському ПТУ.

Загалом за цією програмою жінкам доступна 31 професія: водійка тролейбуса, трамвая, навантажувача, трактористка, машиністка крана, слюсарка з ремонту колісних транспортних засобів, електромонтерка, монтажниця систем утеплення будівель тощо. Завдяки центру зайнятості Оксана Тихонова навчається на трактористку в Карлівському ПТУ у змішаному форматі. Жінка поєднує освіту з роботою швачки. Їй подобається професія, та у майбутньому вона б хотіла працювати трактористкою. На думку Оксани, в цій професії немає нічого складного для жінки. Головне добре знати, як працює трактор, ПДР та свою роботу. І якщо в людини є натхнення та бажання, вона зможе працювати.

Харківський центр зайнятості

Директор Харківського центру зайнятості Олександр Котуков розповідає, що для подолання дефіциту кадрів на Харківщині центр зайнятості реалізує спеціальні проєкти, зокрема для жінок. Найбільше потребують підтримки у працевлаштуванні жінки — вони становлять 80% усіх, хто звертається за допомогою. Залучати жінок до «чоловічих професій» почали наприкінці 2024 року, коли дефіцит кадрів став гостро відчуватися. Так Державна служба зайнятості та Міністерство економіки створили експериментальний проєкт, а саме з березня 2025 року на Харківщині протягом трьох місяців понад 30 жінок пішли навчатися. Серед них 14 — на  трактористку-машиністку, 7 — на водійку тролейбуса, дві — на водійку категорії С, п’ять — на слюсарку-ремонтницю, одна — на електрогазозварювальницю та дві — на фрезерувальницю. Наразі список професій, що доступні для жінок, відображає потреби ринку праці. Також ці сфери не потребують значної фізичної сили. Олександр Котуков наводить приклад фермерського господарства «Ранок», що шукало кандидата на посаду тракториста. Харківський центр зайнятості запропонував навчання виховательці дитячого садочку Катерині. З березня 2025 року вона навчається на трактористку-машиністку. Проте, за словами Олександра, роботодавці часто не бачать жінок на певних робочих місцях, а жінки часто мають переступити через власні упередження – «як це я буду фрезерувальником?». У великих підприємствах поширені традиційні погляди. Малі підприємства вже не мають подібних забобонів, їм головне, аби людина вміла працювати незалежно від статі та віку, головне — бажання навчатися. А центр зайнятості буде підтримувати, консультувати та направляти її. Одна з учасниць цієї ініціативи — Анастасія Журба. Вона за освітою фахівчиня садово-паркового господарства. Її направили в Харківський центр професійної освіти для навчання на операторку верстатів з програмним керуванням. Вона успішно закінчила його в кінці травня. Змінити професію жінці порадив чоловік, бо на його підприємстві потрібні такі спеціалісти. Анастасія розповідає, що вони з викладачем сміялися, що її минула стереотипно «жіноча» професія була більш «чоловічою», ніж теперішня, бо вона часто мусила тягати важкі речі.

Зелений слон

Компанія «Зелений Слон 7» здійснює пасажирські перевезення за маршрутом Харків-Полтава-Київ. Це приклад роботодавців без стереотипів та упереджень, адже вони women friendly. Сергій розповів, що компанія вже думала про залучення до водіння жінок, а війна пришвидшила цей процес. Взимку 2024 року штат поповнила Людмила. Наразі вона єдина водійка в компанії, ще п’ять проходять навчання на різних етапах. Вони випускниці програм перекваліфікації жінок Кeskilling Ukraine та She-drives. За словами Сергія, компанія в майбутньому планує розширяти штат жінок. Проте далеко не всі такі прогресивні і конструктивні. Коли Людмила приєдналася до «Зеленого слона», у соцмережах було багато токсичних коментарів. У червні пасажири оцінили роботу водійки на 4.9 з 5. Всі пасажири приємно здивовані, навіть є фанати, які радіють поїздці з Людмилою.

Водійка автобуса Людмила Листопад

Сергій Ткаченко розповідає, що Людмила Листопад є першою водійкою, тож вони з компанією «тренувались» один на одному.  Раніше жінка займалася перевезенням людей у мікроавтобусі. Та з початком пандемії вона вирішила спробувати отримати категорію D. Вакансію водійки в «Зеленому слоні» Людмила знайшла у соцмережах. Працює вже півтора року. Спершу колеги-чоловіки скептично ставилися до неї, але потім якісна робота запевнила їх, що жінка вміє їздити. Серед складнощів у роботі Людмила виділяє важкий нічний графік. Спілкування з пасажирами теж іноді буває нелегким. Пасажири часто пригощають Людмилу солодощами та дарують квіти. Проте не всі такі привітні. Одного разу клієнт сам запізнився на рейс, а потім скаржився, що «а понятно вот почему так, женщина за рульом, мнє стало відно». Після роботи водійка стала впевненішою та більше цінує себе. Жінці подобається кайф їзди за кермом автобуса, адже, на думку Людмили, це набагато краще за легковий автомобіль.

Харківська будівельна школа «Добробату»

«Добробат» — це добровольчий будівельний батальйон, який допомагає відновлювати житло та інфраструктуру на деокупованих територіях. Завдання проєкту — fast recovery, тобто швидке відновлення: перекриття зруйнованого даху, ремонт побитих вікон, підмурування пошкоджених стін. Осередки волонтерського руху є у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях. Харків став першим містом, де «Добробат» відкрив школу будівництва для волонтерів. Наразі школа не працює через відсутність фінансування. Але потенційно вона може навчати на 10 спеціальностей. Останній курс завершили два місяці тому. Там були дві групи монтажників вікон і монтажників сонячних панелей. Навчання проводили в колаборації з викладачами Харківської політехніки. Після кожного курсу в будівельній школі організатори збирали всіх студентів та запитували, що можна покращити. Жінки просили систематизувати заняття, аби викладачі пояснювали все поетапно крок за кроком. Також Павло згадує ученицю, яка вирішила навчитися монтувати вікна, бо родина має бізнес з продажу та монтажу вікон. У неї чоловік військовий, тож їй потрібні знання, як керувати бізнесом. Також торік на курс плиточника пришла 29-річна графічна дизайнерка. Їй так це сподобалося, що вона пройшла ще курс монтажників вікон. Павло розповідає про захід харківської ГО «Сфера», яка опікується жінками та ЛГБТ-спільнотою. Вони навчали жінок, як змінити сифон, кран, під'єднати пральну машину тощо.  Для того, аби масштабувати подібну ініціативу в інших регіонах, потрібна донорська допомога: кошти на зарплату викладачам, оренду офісу, матеріали. Навчити одну людину коштує 16-17 тисяч гривень. Павло хотів би масштабувати проєкт в інших містах, але головна проблема для розширення та подовження ініціативи — це відсутність донорів. Всі вищезгадані кейси показують, що XY хромосоми не потрібні, аби навчатися та працювати. А скіли, навички, досвід, знання, уміння, жага до навчання та вподобання залежать від людини, не від статі.