10 червня у Щербанівській сільраді відбулася сесія, під час якої жителі села Великий Тростянець звернулися до голови ради з приводу скотомогильника. Річ у тому, що через спеку селом почав ширитися трупний запах. Врегулювати це питання напряму із власником скотобійні жителі не змогли, тож звернулися по допомогу до депутатів. Своєю чергою сільська рада запевняє жителів у проінформованості, однак чим зарадити — не знає.

10 червня у Щербанівській сільраді відбулася сесія, під час якої жителі села Великий Тростянець звернулися до голови ради з приводу скотомогильника. Річ у тому, що через спеку селом почав ширитися трупний запах. Врегулювати це питання напряму із власником скотобійні жителі не змогли, тож звернулися по допомогу до депутатів. Своєю чергою сільська рада запевняє жителів у проінформованості, однак чим зарадити — не знає.

Передісторія смороду: як все починалося

На території села Великий Тростянець вже не перший рік розміщене підприємство «Анрейт Прайм». Воно спеціалізується на виготовлені м’ясної продукції. Разом із тим на території є скотобійня. Влітку 2024 року, селяни почали скаржитися на трупний сморід та нашестя мух. Виявилося, що причиною негараздів стала неправильна утилізація рештків худоби. Так, одного дня житель села вирішив порибалити у водоймі неподалік. Дорогою, він натрапив на лісосмугу яка була просякнута трупним смородом. Пройшовши далі, рибалка виявив гори тваринних рештків: обрізані копита, внутрішні органи, шкіру тощо.

Кримінальна справа та безкарність

Цим лісовим скотомогильником зацікавились правоохоронці. Слідчі встановили, що директор «Анрейт Прайм» Рафік Маілов, економлячи на утилізації, наказав вивозити рештки худоби на стихійне звалище. Таким чином підприємство забруднило майже 1,5 га землі та завдало державі збитків на понад 400 тисяч гривень.

Тоді директору товариства повідомили про підозру за ч. 1 ст. 239, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Пізніше, справу скерували до суду. Спочатку судді наклали арешт на майно підприємця, а саме: трактор та причеп, якими вивозили рештки тварин. Однак, з часом, апеляційний суд скасував ухвалу. Вже у січні 2025 року, суд вчергове розглянув справу. Тоді підозрюваного викликали на допит, а пізніше обрали запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Де відбувається забруднення можна переглянути за посиланням. Скотомогильник наразі розташований за 3,5 кілометри від села.

Чергове звернення жителів села

Попри залучення правоохоронців, проблема зі стихійним скотомогильником не вирішилась. Жителі села й надалі скаржаться на сморід, забруднення ґрунтів та інші наслідки неправильної утилізації рештків. 10 червня, на сесії, вони звернулися до Щербанівської сільради по допомогу. Своєю чергою сільрада, за словами голови, сприяє встановленню порядку: Також у раді пояснюють, що стосовно незаконної забудови вони зверталися до державної інспекції архітектури та містобудування ще торік. Установа тоді надіслала відповідь, що під час воєнного стану не розглядає звернення. Тож, місцеве самоврядування просто немає повноважень, аби прибрати підприємство. Наразі, підприємець намагається оформити нову земельні ділянку під скотомогильник, який би не заважав селянам. Редакції «Полтавської хвилі» не вдалося зв'язатися із Рафіком Маіловим, але ми готові оприлюднити його позицію. Попри заклики до самосуду та самочинства, депутати до наступної сесії узгодили мінімальний план дій, а саме вивчення ситуації з правової точки зору. Тож сільрада вирішила доручити управлінню ЖКГ спільно з юридичним відділом та відділом земельних ресурсів обстежити й надати рекомендації депутатам на позачергову сесію.

Вимоги до скотомогильників: що говорить закон

В Україні організація та експлуатація скотомогильників (місць заховання падалі та решток тварин) регулюється як Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів (раніше – Мінприроди), так і Державною ветеринарною медициною. Основні вимоги можна звести до таких пунктів:

• Розташування: Скоти­могильник повинен бути не ближче ніж кілометр від населених пунктів та інших об’єктів (колодязів, водойм тощо);
• Яма: викопується розміром щонайменше два метри у глибину  шириною й довжиною, які забезпечують повне покриття решток;
• Захоронення: тушки тварин розміщуються шарами, пересипаються вапном. Котловану поверхню покривають шаром ґрунту не менше пів метра і проливають вапняним розчином.
• Огородження: периметр могильника огороджується суцільним парканом або живою огорожею заввишки не менше 1,2 метра;
• Облік: власник чи користувач землі зобов'язаний вести журнал обліку.
• Експлуатація: після завершення терміну експлуатації (зазвичай 5 років) могильник консервується чи рекультивується за схемою місцевої державної адміністрації.

Ці вимоги випливають із Державних санітарних правил та норм («Санітарні норми утилізації та захоронення тваринних решток»), Інструкції з облаштування та експлуатації могильників.

Висновок: чому проблема не вирішується?

Проблема скотомогильника у селі Великий Тростянець криється насамперед у неправильній утилізації решток худоби. Якби підприємець дотримувався вимог законодавства і не економив ресурси, скотомогильник не шкодив би довкіллю та жителям села. Адже, як уже зазначалося, об'єкт розташований на відстані 3,5 кілометра, що відповідає чинним нормам. Чому ж тоді закон не працює, а люди продовжують страждати? Це питання залишається відкритим, вимагаючи дій від усіх відповідальних сторін.

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.