Перехід на зелену енергетику: безробіття чи нові можливості?

Зелена енергетика знищить робочі місця – це міф, побудований і закріплений на тривозі, але яке його реальне підґрунтя?

Насправді перехід на зелену енергетику – не абстрактні вітряки чи сонячні панелі «десь там», де може працювати лише «якийсь там айтішник». Це нові вакансії і професії, на які реально навчитися чи перевчитися. Адже значна частина компетенцій зі сфери традиційної енергетики безпосередньо застосовується у секторі відновлювальних джерел енергії.

Тож це неминуче українське та загалом світове майбутнє, до якого потрібно готуватися вже зараз. Чому воно так, що буде з працівниками традиційної енергетики та як держава може піклуватися про перенавчання – говоримо з фахівцями у матеріалі.

Чому зелена енергетика – це частина майбутнього

Зелена енергетика – це електроенергія від сонця, вітру, води, спалювання або переробки органічних відходів, деревини, біогазу. У майбутньому це може стати значною частиною джерел енергії. Зокрема про це говорять експерти.

Старший аналітик Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» Андрій Андрусевич розповідає, що, на його думку, перехід до зеленої енергетики є насамперед питанням безпеки:

«Енергетика — річ, в яку ти інвестуєш, тоді вона працює десятки років. Тому в довгостроковій перспективі вкладатися у вугілля —  маячня. Навіть газу довгостроково ми маємо позбутися. Викопні джерела є вичерпними по запасу. Тож зрозуміло, що майбутнє тільки за відновлювальною енергетикою. Бо мова йде про довгострокове планування. В контексті стратегічного бачення альтернативи зеленій енергетиці на сьогодні нема», – розповідає фахівець.

Фахівчиня з енергетичної політики громадської організації «Екодія» Анастасія Бушовська зазначає, що зелена енергетика — розвиток децентралізованої генерації, забезпечення стабільного енергопостачання та підвищення енергонезалежність як країни, так і окремих громад.

«Перехід на сталі технології важливий, бо в Україні відбуваються процеси руйнування енергетичної інфраструктури через обстріли агресора. І нам варто відразу переходити на сталі джерела енергії. Це не лише сонячні, вітрові станції, це також про системи накопичення енергії, які зможуть стабілізувати енергосистему».

Ці процеси вже відбуваються, і в будь-якому випадку, відбувалися б, адже Україна вступає у ЄС. Ми декларуємо досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Тож важливо створювати зелені робочі місця, які замінюватимуть професії, що поступово відходять у минуле.

Хто тоді залишиться без роботи?

Шахтарі, робітники нафтогазової промисловості та представники інших професій, пов'язаних з енергетичною галуззю, можуть мати побоювання щодо долі своїх робочих місць. Чи мають ці страхи реальне підґрунтя — розповідає фахівчиня з енергетичної політики відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) ГО «Екодія» Дарина Ярошовець.

За словами експертки, один із міфів серед працівників у сфері невідновлювальних джерел — зелений перехід знищить робочі місця. Хоча дані свідчать про протилежне. За даними IRENA (Міжнародного агентства з відновлюваної енергетики), у 2023 році у секторі ВДЕ у світі було зайнято 16,2 мільйона осіб і це число щороку зростає.

Всесвітній економічний форум прогнозує, що до 2030 року зелений перехід забезпечить чистий приріст близько 9,6 мільйона нових робочих місць. Тож зелена трансформація не лише створює нові можливості для працевлаштування, а й формує попит на нові навички та професії.

Другий міф — хибне уявлення про те, що «мої навички в нафтогазовому чи вугільному секторі нікому не потрібні». Хоча значна частина компетенцій, таких як електромонтаж, механіка турбін, управління проєктами, геологорозвідка, зварювання, робота з трубопровідними системами, безпосередньо застосовується у секторі ВДЕ.

Міжнародне енергетичне агентство стверджує, що близько двох третин працівників нафтової та газової галузі мають базові навички, які можуть бути використані в інших секторах енергетики за умови додаткового навчання.

Третій міф – «зелені робочі місця лише для молодих айтішників та інженерів». Цей стереотип виникає через асоціацію енергетичного переходу з високими технологіями та цифровізацією. Проте на практиці більшість робочих місць у секторі відновлюваної енергетики не пов'язані з програмуванням чи офісною роботою. Це будівництво, монтаж, експлуатація та обслуговуванням енергетичної інфраструктури.

Сонячні електростанції, вітрові турбіни, системи накопичення енергії, електромережі та енергоефективна модернізація будівель потребують широкого спектра фахівців: електриків, механіків, монтажників, зварювальників, операторів техніки, будівельників, логістів і техніків з обслуговування обладнання. Частина таких професій спирається на навички, які вже мають працівники традиційних галузей енергетики, промисловості та будівництва.

Через це енергетичний перехід не означає повної заміни одних працівників іншими. Наприклад, працівники нафтогазової галузі можуть використовувати свій досвід у сфері офшорної вітроенергетики, а електромонтери та механіки можуть працювати на об'єктах сонячної та вітрової генерації після проходження додаткового навчання.

Міжнародна практика також свідчить, що роботодавці в секторі чистої енергетики зацікавлені не лише в молодих спеціалістах, а й у працівниках із багаторічним досвідом. Для багатьох технічних посад критично важливими є знання правил безпеки, досвід роботи зі складним обладнанням та навички експлуатації інфраструктурних об'єктів. Саме тому програми перекваліфікації в країнах, які проходять енергетичний перехід, часто орієнтовані на працівників середнього віку, які вже мають значний професійний досвід.

Операційний директор SUNSAY NRG Сергій Зінкевич додає, що розвиток зеленої енергетики — окремий ринок і сектор, в якому зростає попит на робочу силу. Це стосується інженерів, технічного персоналу, спеціалістів з управління проєктами в галузі зеленої енергетики. У короткостроковій перспективі перехід до зеленої енергетики веде до збільшення кількості робочих місць.

У довгостроковій перспективі цей процес може тривати десятиліттями. У найближчі 25 років може спостерігатися скорочення робочих місць у традиційній енергетиці, але більшість з цих працівників можуть пройти перекваліфікацію та перейти на нові позиції в сфері зеленої енергетики.  Це не втрата робочих місць, а зміна напрямку кар’єри. Люди з досвідом роботи в енергетичному секторі зможуть знайти нові можливості в сфері альтернативної енергетики.

Отже долаємо стереотипи

На думку Дарини Ярошовець, людям потрібна впевненість у тому, що вони не залишаться без роботи та грошей. Щоб долати міфи, важливим є комплексний підхід. Від висвітлювання реальних історій успіху до конкретних програм підтримки. Працівники мають розуміти, які можливості для навчання, перекваліфікації та працевлаштування будуть доступні їм у процесі зміни сфери діяльності.

Ще один фактор – залучення працівників до планування трансформації. Люди набагато легше сприймають зміни, коли можуть впливати на процес і бачать, що їхній досвід та потреби враховуються.  

Допомагає і просте підвищення видимості нових професій. Багато людей досі не знають, хто такий монтажник сонячних панелей або технік з обслуговування вітрових турбін і скільки вони заробляють. Чим конкретнішим і зрозумілішим є образ нової роботи, тим менш абстрактним здається весь перехід.

Про перенавчання

Як говорить Дарини Ярошовець, розвиток відновлюваної енергетики у світі дедалі більше залежить не лише від інвестицій та технологій, а й від наявності кваліфікованих працівників.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, дефіцит кадрів уже сьогодні є одним із головних бар'єрів для швидкого розгортання сонячної та вітрової енергетики, а також систем накопичення енергії. Роботодавці стикаються з нестачею монтажників, електриків, техніків з обслуговування обладнання та інших фахівців, необхідних для реалізації енергетичного переходу.  

Для України питання підготовки кадрів стоїть гостро. Відновлення енергетичної системи після війни потребуватиме нових підходів, серед яких важливе місце займатимуть децентралізована генерація, сонячні електростанції, системи зберігання енергії та підвищення енергоефективності будівель. Це означає зростання попиту на спеціалістів, які володіють сучасними технічними навичками та здатні працювати з новими енергетичними технологіями.

У місті Шептицький на Львівщині (колишній Червоноград), де десятиліттями розвивалася вугільна промисловість, у 2024 році на базі нинішнього Шептицького професійного коледжу енергетики та технологій відкрили перший на Львівщині навчально-практичний центр відновлюваної енергетики. Тут учні здобувають практичні навички монтажу, налагодження та обслуговування сонячних електроустановок, працюючи із сучасним енергетичним обладнанням. У регіоні, де раніше переважала вугільна спеціалізація, молодь отримує нові можливості роботи у сфері зеленої енергетики.

Скоро Україна потребуватиме тисяч спеціалістів у сфері відновлюваної енергетики. Тому, це важливо не лише для ринку праці та створення нових «зелених» робочих місць у громадах, що раніше були залежні від вугільної промисловості, а і для свідомого переходу до децентралізованої моделі енергопостачання.

У 2024–25 роках Greenpeace Україна спільно з «Women in Tech Ukraine » та гуманітарною організацією «Людина в біді» запустили конкурс для жінок із п'яти регіонів країни — Івано-Франківської, Львівської, Дніпропетровської, Харківської та Миколаївської областей.

Учасниці безкоштовно опановували професію монтувальниці сонячних електростанцій. Після успішного завершення курсу здобули сертифікати та можливість практикуватися у встановленні СЕС на соціальній інфраструктурі: лікарнях, садочках і школах.

Під час першого набору у 2024 році на 10 місць надійшло 150 заявок — красномовне свідчення попиту на «зелені» професії серед українських жінок.

Про масштаб потреби в кадрах свідчить і досвід RePower Ukraine Foundation. Наприкінці 2025 року фонд у партнерстві з Хмельницьким обласним центром зайнятості випустив групу слухачів курсу «Монтажник СЕС», серед яких — ветерани, що повертаються до цивільного життя з новою спеціальністю, внутрішньо переміщені особи та жінки з родин військовослужбовців.  

У 2025 році Національний технічний університет ХПІ запустив програму EcoSKILL — практичний курс перепідготовки для внутрішньо переміщених осіб, які прагнуть працювати у сфері сонячної енергетики.

Досвід колег з інших країн

Також Дарина Ярошовець розповідає про приклади з інших країн. У Німеччині трансформація вугільних регіонів Рурського басейну та Лужиці (Lausitz) відбувається у межах державної політики структурних змін (Strukturwandel). Вона передбачає масштабні державні інвестиції в економічну диверсифікацію регіонів, розвиток інфраструктури, інноваційних центрів та промислових кластерів, включно з проєктами у сфері водню та відновлюваної енергетики.

Паралельно реалізуються програми підтримки зайнятості та перекваліфікації працівників, які координуються через Федеральне агентство зайнятості Німеччини, систему професійної освіти та програми підвищення кваліфікації. Ці заходи спрямовані на адаптацію працівників до змін на ринку праці, зокрема в секторах промисловості, енергетики, будівництва, транспорту та інших галузях, що розвиваються в межах зеленої трансформації.

В Іспанії одним із прикладів політики справедливої трансформації є процес реструктуризації вугільних регіонів, зокрема Астурії, Арагону та Кастилії і Леону. У межах поступового згортання вугледобувної промисловості уряд Іспанії у співпраці з профспілками та енергетичними компаніями запровадив серію угод про справедливу трансформацію (Just Transition Agreements), які поєднують соціальні, економічні та регіональні заходи підтримки.

Ці механізми включали соціальні компенсації для працівників (зокрема дострокові пенсії для частини зайнятих у галузі), інвестиційні програми для економічної диверсифікації регіонів, а також заходи підтримки зайнятості. Окреме місце займали програми професійної адаптації та перекваліфікації, спрямовані на підвищення можливостей працевлаштування у нових секторах економіки.  

У Польщі трансформація вугільного сектору, особливо в Сілезії, відбувається більш поступово, але також включає елементи перекваліфікації. Тут активно використовуються програми ЄС, зокрема Just Transition Fund, які фінансують навчання для шахтарів і працівників суміжних галузей. Перенавчання часто орієнтоване на будівельний сектор, модернізацію енергосистем, встановлення теплових насосів, енергоефективну реновацію будівель і роботу у сфері логістики.  

Для України розвиток подібних програм є інвестицією в енергетичну безпеку та у майбутню конкурентоспроможність економіки.

Висновок

Перехід до зеленої енергетики — це не питання «чи», а питання «коли» і «як». Він неминучий з огляду на вичерпність викопного палива, кліматичні зобов'язання та євроінтеграційний курс України. Тому замість страху перед змінами важливо зосередитися на підготовці до них.

Досвід Німеччини, Іспанії та Польщі переконливо свідчить: успішний енергетичний перехід можливий тоді, коли держава не лише трансформує енергетичну систему, а й дбає про людей, які в ній працюють.

Україна вже робить перші кроки в цьому напрямку: відкриваються навчальні центри з відновлюваної енергетики, запускаються курси для ветеранів, переселенців і жінок. Головне — не зупинятися, бо системна підтримка працівників, інвестиції в освіту та чітке бачення майбутнього дозволять пройти цей шлях без втрат.