Полтава у ретро-об'єктиві: фотомандрівка в минуле до Дня міста

«Полтавська хвиля» підготувала для вас особливу ретро-добірку листівок і світлин. Колись люди теж любили зберігати пам’ятні миті та ділитися ними – щоправда, листівки подорожували до адресатів значно довше, ніж зараз. Можливо, на цих фото хтось упізнає улюблене місце або відкриє знайомі з дитинства вулиці зовсім по-новому.

29 червня Полтава святкує День міста. Саме цього дня, у 1174 році, вона вперше згадується у літописах. На жаль, тодішні полтавці ще не мали фотокамер, а картини тих часів до нас майже не дійшли. Тож помріяти про Лтаву часів Київської Русі (саме таку назву тоді мало місто) сьогодні можна хіба що у стінах музеїв. Проте «Полтавська хвиля» підготувала для вас особливу ретро-добірку листівок і світлин. Адже у минулому люди теж любили зберігати пам’ятні миті та ділитися ними – щоправда, листівки тоді подорожували до адресатів значно довше, ніж зараз. Можливо, на цих фото хтось упізнає улюблене місце або відкриє знайомі з дитинства вулиці зовсім по-новому. Гортайте і насолоджуйтесь! Розпочнемо ми зі Співочого поля імені Марусі Чурай. Його звели у 1987 році, і відтоді єдина проблема амфітеатру – відсутність місць для сидіння. Якщо раніше це було через аншлаги, то сьогодні – через відсутність лавок і поганий стан самої пам’ятки. До речі, яким воно може бути сьогодні розповідали тут. На світлині можна побачити, що весь амфітеатр заповнений артистами, і третина з них одягнені у національний стрій. У натовпі також проглядаються і бандуристи. Серед глядачів: і дорослі, і діти. У правому нижньому кутку також видно оператора із великою телекамерою. Наступна зупинка – будинок Земельного банку. Його звели у 1901 році. За понад століття тут встигли побувати: земський банк, профспілка торгово-промислових службовців, пошта, телеграф, наукова бібліотека та обласна контора. Нині будівля слугує приміщенням для Аграрного коледжу управління і права. Якщо захочете помилуватися пам’яткою архітектури наживо, то зверніть увагу на колір – наразі будівля пофарбована у рожевий.  А ось, у затишку старих центральних вулиць, – особняк Володимира Булюбаша. У 1919–2000 роках тут працював художній музей (до 1940-го – картинна галерея або музей мистецтв). Пізніше його перенесли на вулицю Європейську. 13 жовтня 2020 року у цій будівлі знову відкрили приватний художній музей імені Віктора Бажана. Сьогодні, тут проводять генеалогічні дослідження, зустрічі з відомими особистостями та виставки.  Далі – сквер за театром Гоголя. На фото бачимо працюючий фонтан, а ось пам’ятника Марусі Чурай ще немає. У правому верхньому кутку – прибутковий дім Зеккеля, збудований у 1906 році за замовленням місцевого взуттєвика. Сьогодні на першому поверсі – магазини й офіси, а вище – житлові квартири. Стадіон «Ворскла», тоді ще – «Колос», та попередник сучасного фонтану «за мільйон». Стадіон відкрили у 1951 році на місці колишнього іподрому, де часто проводили кінні перегони. Фонтан «Єдність», який бачимо на фото, реконструювали у 2019 році. Народна назва – «за мільйон» – виникла через вартість робіт. На наступній листівці красується новий, тоді ще, мікрорайон Алмазний. Його почали будувати у 60-х роках навколо Заводу штучних алмазів та алмазного інструменту (димарі якого видно вгорі ліворуч на фото). Завершили забудову наприкінці 70-х.  Сьогодні Алмазний – один із найбільших мікрорайонів Полтави. На другому фото у правому кутку ще навіть не видно майбутнього кінотеатру «Алмаз». А це вже інший кінець міста – Левада. На фото зображений готель «Турист», перший корпус якого звели у 1976 році на березі річки Ворскла. У 1982 році збудували вже другий дев’ятиповерховий корпус. Згодом на території готелю побудували ресторан, кінотеатр, а також кілька допоміжних приміщень.  А тепер зупинимося неподалік поля Полтавської битви. На світлині зображена братська могила, а позаду неї – Сампсоніївська церква. Цікаво, що у 60-х роках на фасаді будівлі у арках, наче чогось не вистачає.  І справді, сьогодні там зображені фрески святих, а сама церква пофарбована у звичний білий колір. І нарешті символ Полтави – Біла альтанка. Її звели вперше у 1909 році, а відновив Лев Вайнгорт у 1954 році. Він взяв за основу класичний стиль попередньої альтанки, але додав до нього сучасні акценти, що надали новій споруді вишуканого та витонченого вигляду. Полтава – місто з багатою історією і автентичною атмосферою. Кожна епоха залишила на її вулицях свій слід, який досі може помітити допитливий перехожий. Проте минуле – це лише частина життя, на яку ми не можемо вплинути. Тому гайда творити майбутнє – своє та міста.