Письменник Юрій Винничук залишається в Українському ПЕН: Загальні збори не підтримали виключення

Загальні збори Українського ПЕН не підтримали рішення Виконавчої ради про виключення Юрія Винничука з організації. За підсумками таємного голосування, більшість учасників проти прибрання письменника

Загальні збори Українського ПЕН не підтримали рішення Виконавчої ради про виключення Юрія Винничука з організації. За підсумками таємного голосування, більшість учасників проти прибрання письменника.

Рішення про виключення Винничука розглядали через його колонку «Була колись розпусна епоха». У ній письменник відреагував на звинувачення у сексуальних домаганнях, висунуті на адресу професора факультету журналістики Львівського національного університету Йосипа Лося.

Однак Загальні збори, що є вищим керівним органом організації, більшістю голосів відхилили це рішення. За результатами таємного голосування, 74 учасники висловилися проти виключення Винничука, 42 – за. Відповідно до статуту, для ухвалення такого рішення необхідно щонайменше дві третини голосів.

Також ухвалили, що надалі подібні питання мають супроводжуватися широкими внутрішніми дискусіями, а положення статуту, які викликали суперечки, уточнять.

Виконавча рада Українського ПЕН закликала членів організації до обережності у публічних висловлюваннях.

Передісторія

Причиною виключення письменника з ПЕН стала публікація Юрія Винничука «Була колись розпусна епоха» у виданні Zbruc, опублікована наприкінці лютого. У ній він прокоментував скандал із професором львівського університету Йосипом Лосем, якого звинуватили у домаганнях. У колонці  Винничук писав, що за часів його молодості сексуальні домагання були «буденною справою», учні та студенти сприймали це як жарт і не протестували. Він також написав, що секс із «пʼяною, майже непритомною дівчиною» не вважався зґвалтуванням. Винничук зазначив у тексті, що «не вважає все це цілком нормальним», але «чомусь раніше про це ніхто не замислювався. Все було в порядку речей».

Культурна спільнота розкритикувала цю колонку. Зокрема, редакторка Тамара Злобіна назвала його текст «дуже рідкісною, маргінальною реакцією стариганів, які застрягли в минулому».