Русалки, маски богів та дудка-викрутка: у Полтаві покажуть виставу за повістю Юрка Покальчука

21 травня о 18.00 у Полтавському музично-драматичному театрі імені Гоголя відбудеться показ вистави «Озерний вітер». Постановку створює незалежний театр «Гармидер». Це фентезійна історія про дорослішання, пошук ідентичності й силу любові на тлі колоритних краєвидів Волинського Полісся.

Квитки можна придбати за посиланням.

Вистава «Озерний вітер» стала важливою віхою проєкту і вже мала прем’єру в Луцьку, після чого вирушає у всеукраїнський тур. Це перша сценічна адаптація однойменної повісті Юрка Покальчука – харизматичного автора й культурного дієвця, рід якого споріднений з Миколою Гоголем.

Постановку створює незалежний театр «Гармидер» у співпраці з Літературною платформою «Фронтера» та платформою «Алгоритм дій». Це частина великого мультимедійного проєкту, присвяченого поверненню імені Юрка Покальчука до культурного простору, переосмислення його спадщини й відновлення родинного дому — зараз креативного простору «Дім Пако» в Луцьку.

Про що «Озерний вітер»

«Озерний вітер» – це фентезійна історія про дорослішання, пошук ідентичності й силу любові – на тлі колоритних краєвидів Волинського Полісся. У центрі сюжету – юнак Волин, який після зустрічі з Царівною О стає озерним княжичем і опиняється між людським і міфологічним світами. Волин поринає у блаженне безчасся, де не старіє й не знає людських бід – однак усе це перестає вабити, коли княжич озера закохується у дівчину з людського світу.

Режисерка та авторка інсценізації Руслана Порицька будує виставу як шлях становлення героя. За її словами, окрім самої потужної сюжетної історії, у книжці Покальчука її надихнули описи природи Полісся – містичного регіону, де люди й досі вірять у русалок та інших міфічних істот.

«А ще мені дуже до вподоби саме «Озерний вітер», оскільки він і про те, що життя не закінчується після смерті. Що є щось більше. Те, що дозволяє людині в процесі переродження все одно залишатися присутнім. І ця філософія мені видалася дуже потрібною нам сьогоднішнім», – зазначає Руслана Порицька.

Співи, вигуки й особливі музичні інструменти

У виставі звучать пісні, зібрані під час експедицій на Волинське Полісся, які актори виконують наживо. Експедицію музична продюсерка Дарина Панас проводила з іншими учасницями постановки – Яною Пех, Соломією Войтович, Євою Сардачук-Король та Дариною Громик. Їздили в села Світязь і Острів’я, зокрема там записали виконання народного колективу «Острів’яночка».

Фольклорні мотиви Дарина Панас вплітала також до авторських пісень, які тепер звучать у «Озерному вітрі». Щоби композиції мали ефект на глядача – актори навчались спеціальним технікам співу, а виконавиці ролі русалок – опановували особливі «русальні» вигуки.

«Традиційна пісня та практики, котрі я пропонувала акторам, розкривають природу голосу конкретної людини, її фізіології, природних барв тембру. Це ми шукали та далі працювали вже над освоєнням поліфонічного співу, відточуванням майстерного матеріалу. Вигуки – притаманні русальним пісням українським, тож цей пласт теж взяли до адаптації у виставі», – розповідає Дарина Панас.

Для підсилення звучання містичного Полісся – у виставі використовують записи рідкісних музичних інструментів, які виготовив мультиінструменталіст Дмитро Березюк. Серед них: вірменський дудук, колісна ліра, поліська дудка-викрутка, словацька фуяра, волинка і турецька зурна, а також «свисток смерті» з Мексики, який Дмитро Березюк виміняв на поліську дудку.

Маски, які занурюють у фентезійну історію

Візуальний світ вистави – стихії, боги й інші загадкові персонажі дохристиянської міфології Полісся. На сцені з’являються Род, Рожаниця, русалки, Перелесник, Змієлюд, Морок, Потвора, вовкулака. Атмосферу передають авторські костюми, відео та світлове рішення. Образи міфологічних істот допомагають створити й трансформувати маски майстрині Зірки Савки – вони впливають на пластику акторів, на звучання голосу.

Творці підкреслюють, що вистава не відтворює повість буквально: складна структура тексту трансформується у сценічну форму, яка працює через тіло, звук і візуальність.

Над виставою працюють:

• Руслана Порицька – авторка інсценізації, режисерка-постановниця
• Дарина Панас – музична режисерка
• Анна Івченко – саунд-дизайнерка
• Анна Масленнікова – режисерка з пластики
• Юлія Федосеєва – художниця костюмів
• Зірка Савка – художниця масок
• Олеся Іщук – художниця з ляльок
• Дарина Громик – відеохудожниця
• Світлана Змєєва – художниця зі сценічного освітлення.

На сцені: Артур Березовський, Юлія Варченко, Соломія Войтович, Юрій Ляшук, Дарина Громик, Вадим Хаїнський, Єва Сардачук-Король, Анастасія Сергійчук, Яна Пех, Тарас Манькут.

Юрко Покальчук (1941–2008) – письменник, перекладач і культурний діяч, автор понад 20 книжок. Першим переклав українською твори Хорхе Луїса Борхеса та Хуліо Кортасара. Також перекладав Ернеста Гемінґвея, Артюра Рембо, Джерома Девіда Селінджера та інших.