Ще девʼятьох воїнів втратила Полтавщина

На полтавщині попрощалися з: Ольгою Новіковою, Олександром Ладатком, Олександром Дряпаком, Миколою Романом, Олександром Клименком, Михайлом Марченком, Костянтином Лучаніновим, Миколою Стеценком та Володимиром Ценігіним.

Ольга Новікова

Молодший сержант Ольга Новікова народилася 16 листопада 1973 року у Краматорську. З 1980 по 1990 роки навчалася в Краматорській загальноосвітній школі. Згодом вступила до Донецького національного медичного університету, який закінчила у 2000 році за спеціальністю парадантолог. Працювала в краматорській стоматологічній лікарні, пізніше викладала в Донецькому національному медичному університеті.

Служила на посаді фельдшера. Загинула 15 січня 2026 року під час виконання службового обов’язку в Сумській області.

Олександр Ладатко

Сержант Олександр Ладатко народився 17 жовтня 1981 року в Полтаві. З 1988 по 1999 роки навчався в Полтавській загальноосвітній школі №20. Здобув вищу освіту в Полтавській державній академії за спеціальністю Інженер механік. Працював в Державній пенітенціарний службі України, де отримав звання капітана. Після звільнення працював в ВАТ «Полтавобленерго.

Служив на посаді стрільця, згодом став командиром відділення, пізніше отримав посаду штаб-сержанта. Загинув 17 травня 2026 року під час виконання службового обов’язку.

Олександр Дряпак

Солдат Олександр Дряпак народився 1 березня 1998 року в селі Кочубеївка Полтавської області.

Проживав в селі Кочубеївка Полтавського району Полтавської області. Навчався у місцевій школі а згодом вступив до Медичного училища у Харків. Працював водієм АТ «Укрпошта» міста Харкова. В подальшому займався підприємницькою діяльністю.

Проходив службу на посаді стрільця 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону. Загинув 2 лютого 2025 року під час виконання бойових завдань в районі села Зеленівка Покровського району, Донецької області.

Микола Роман

Мокола Роман народився 6 грудня 1973 року. Проходив службу на посаді навідника 2 механізованого батальйону.

12 квітня 2024 року отримав поранення несумісне з життям (раніше вважався зниклим безвісти) в районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.

Олександр Клименко

Солдат Олександр Клименко народився 3 грудня 1974 року у Полтаві, де і прожив усе своє життя.

Навчався у ЗОШ №5. Працював у ЗМІ, як оператор та режисер монтажу. До початку служби він відповідав за технічні засоби навчання у Полтавському державному медичному університеті.

Служив на посаді механіка апаратного засекреченого зв’язку взводу зв’язку та РТЗ роти зв’язку та РТЗ батальйону зв’язку та РТЗ. Загинув 3 липня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням у Донецькій області.

Михайло Марченко

Молодший сержант Михайло Марченко народився 7 грудня 1988 року у Полтаві. Навчався у школі №18. Згодом вступив до Інституту економіки і права на факультет економіки і менеджменту.

З 2010 року працював в органах Державної кримінально-виконавчої служби на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи державної установи «Божківська виправна колонія №16» у званні майор. Продовжив навчання в унівеситеті внутрішніх справ, де отримав ступінь магістра.

Служив на посаді старшого стрільця-оператора. Загинув 16 грудня 2024 року, виконуючи обовʼязки військової служби, в Донецькій області.

Костянтин Лучанінов

Костянтин Лучанінов служив оператором безпілотних літальних апаратів 3-го штурмового батальйону.

Військовий загинув 11 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Йому було 32 роки.

Микола Стеценко

Старший солдат Микола Стеценко народився 13 жовтня 1974 року в селі Вищий Булатець на Лубенщині. Закінчив місцеву школу та здобув професію тракториста-машиніста у ПТУ №46 в Лазірках.

Після строкової служби працював трактористом, зокрема у ТОВ «Лубнифарм». У березні 2023 року його мобілізували до війська. Микола Стеценко служив інспектором прикордонної служби 2 категорії — механіком-водієм прикордонної комендатури швидкого реагування. Мав відзнаку «Ветеран війни» та подяки від командування.

Військовий загинув 11 січня 2025 року під час виконання бойового завдання. У нього залишилися дружина, сини, онучка, сестри та рідні.

Володимир Ценігін

Солдат Володимир Ценігін загинув 19 листопада 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Військовому було 45 років.

19 травня з ним попрощалися у Кременчуці. Поховали Володимира Ценігіна на Свіштовському кладовищі.

Вічна памʼять та шана Героям!