Зміст
Вступ
Громади Полтавщини схиляють голови у скорботі, проводжаючи в останню путь одинадцятьох воїнів – Арсенія Кирилова, Олександра Шарпару, Богдана Сизоненка, Юрія Богдановського, Віталія Гнізділова, Олега Титаренка, Олега Маляра, Павла Судакова, Владислава Ноніка, Ігоря Дяченка та Валерія Гончара.
Громади Полтавщини схиляють голови у скорботі, проводжаючи в останню путь одинадцятьох воїнів – Арсенія Кирилова, Олександра Шарпару, Богдана Сизоненка, Юрія Богдановського, Віталія Гнізділова, Олега Титаренка, Олега Маляра, Павла Судакова, Владислава Ноніка, Ігоря Дяченка та Валерія Гончара.Арсеній Кирилов
12 вересня 2025 року на Сумщині загинув фельдшер Арсеній Кирилов. Воїн народився 30 листопада 1966 року у Німеччині, де тоді проходив військову службу його батько. Проте, вже з двох років разом з сім’єю мешкав у Лубнах. Закінчив спеціалізовану школу №6. У Лубенському медичному училищі здобув професію фельдшера.
Трудовий шлях розпочинав на станції швидкої допомоги у Лубнах. Працював оператором газових лічильників у ПАТ «Лубнигаз», слюсарем-інструментальником на заводі «Лічмаш», комірником у ТОВ «Стимул».
У 2022 році він добровольцем вирушив на фронт. Воював на Донецькому й Харківському напрямках.
Його нагородили відзнакою Президента України «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ». Також його відзначили Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» та відзнакою «За сумлінну службу».
17 вересня з воїном попрощаються у Лубнах.Олександр Шарпара
9 вересня 2025 року воїн загинув на Купʼянському напрямку. Він був командиром відділення управління штабу дивізіону взводу управління самохідного артилерійського дивізіону. У 35-річного захисника залишилися дружина, донька та мати. 20 червня 2022 року Олександр став добровольцем та доєднався до війська. Він брав участь в бойових діях на різних напрямках. Президент України нагородив воїна орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 16 вересня 2025 року Карлівська громада провела в останню путь Олександра Шарпару.Богдан Сизоненко
Воїн народився 21 травня 2004 року в селі Вирішальне Сенчанської тергромади. Після навчання працював у приватного підприємця. У січні 2024 року він добровільно підписав контракт і став до лав Збройних Сил України.
Про час та дату прощання з захисником повідомлять додатково.Юрій Богдановський
На щиті повернувся додому працівник митниці Юрій Богдановський, якого довгий час вважали безвісти зниклим. З воїном попрощалися у Горішньоплавнівській громаді. Він присвятив майже 30 років свого життя службі у митних органах, більшу частину – в підрозділах митного оформлення митного поста «Кременчук» Полтавської митниці. З перших днів повномасштабної війни він приєднався до ЗСУ.Віталій Гнізділов
15 вересня 2025 року Кременчук попрощався зі старшим стрільцем Віталієм Гнізділовим. У 45-річного воїна залишились донька та два сини. Воїн загинув 29 травня 2024 року на Донеччині. Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.Олег Титаренко
Старший солдат народився 18 грудня 1969 року. Воїн проживав у Полтаві. Він проходив службу на посаді навідника-відділення охорони. Захисник загинув 2 липня 2024 року на Донеччині.Олег Маляр
Старший солдат народився 12 червня 1981 року у Полтаві. З початку 2023 року він приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу на посаді навідника-оператора. Захисник загинув 2 червня 2024 року на Луганщині.Павло Судаков
16 вересня, Кременчук попрощався із солдатом Павлом Судаковим. У 49-річного воїна залишилась дружина та донька. 9 вересня 2025 року воїн помер під час лікування від отриманих поранень на фронті. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.Владислав Нонік
10 вересня 2025 року у бою з окупантами загинув стрілець Владислав Нонік. Воїн народився 6 березня 2000 року в селі Тарасенкове на Лубенщині.Вищу освіту здобув у Полтавському університеті економіки і торгівлі. Трудову діяльність розпочав торговим представником у фірмовій мережі Салтівського м’ясокомбінату.
14 вересня 2025 року з воїном попрощалися у Лубенській громаді.
