Суди та протести: що відомо про закриття шкіл у громаді на Полтавщині

Зіньківський oпoрний ліцей. Фото: zinkiv-school
Зміст
Вступ
Закриття школи: закон чи політика?
Боротьба за школу у селі
Закриті школи
Чи готові міські школи приймати дітей
Навіщо проводять оптимізацію закладів?
Сучасний ліцей за десятки кілометрів чи рідна, але напівпорожня школа у селі? Оптимізація закладів освіти у Зіньківській громаді перетворилася на затяжний конфлікт із судами, протестами та взаємними звинуваченнями. Влада наполягає, що переведення дітей покращить якість знань, натомість батьки сумніваються у безпеці та готовності міських шкіл приймати нових учнів. Розбираємося у ситуації.
Закриття школи: закон чи політика?
Місцева жителька та мама двох учнів Наталія Грабар розповіла, що останніми роками в громаді закрили багато шкіл. Тепер під час тривог діти змушені їздити на навчання до Зінькова або сусідніх сіл, що не завжди безпечно.

Наталія Грабар
Перша заступниця міського голови Зінькова Інна Авраменко заперечує масове закриття шкіл. За її словами, проблема полягає у зменшенні кількості учнів.

Інна Авраменко
«Школи у нас не закриваються просто так. Це тривалий процес, передбачений законом. Він включає громадські обговорення. Іноді йдеться не про ліквідацію, а про створення філій», — пояснює Авраменко.
Вона додала, що через війну багато батьків вивезли дітей за кордон, тому класи порожніють.
Боротьба за школу у селі
Наталія Грабар згадує, як люди приходили на сесії міськради, перекривали дороги автобусам і виходили з плакатами, щоб відстояти свої школи. Особливо болісною стала історія з Пишненківською школою. Грабар переконана, що заклад міг працювати й далі.

«Переселенці просто плакали. Жінки казали: у нас діти з інвалідністю, ми не можемо возити їх за 20 кілометрів», — розповідає вона.
Також Наталія заявляє про тиск на батьків і вчителів. Вона зазначає, що люди бояться говорити публічно через погрози поліцією, проблеми з роботою чи мобілізацію родичів.
Інна Авраменко категорично відкидає звинувачення у погрозах. Вона зазначає, що не веде особистих переписок із батьками. Жінка вважає ці звинувачення спробою політичних опонентів дискредитувати її.
«Це просто політичні аутсайдери, які зараз намагаються моє ім’я дискредитувати всіма доступними способами», — сказала вона.
Закриті школи
Пишненківську школу закрили у 2023 році. Громада відстоювала це рішення в судах.
«Ми виграли суд у Верховному суді щодо закриття цієї школи», — розповіла Авраменко.
Вона зазначає, що якщо батьків змушували писати заяви на переведення дітей, це потрібно довести документально. Натомість Наталія Грабар вважає, що саме Пишненківська школа змусила людей знову об'єднатися і протестувати.
Чи готові міські школи приймати дітей
Офіційна мета реформи: перевести дітей із маленьких шкіл до більших, де є краще обладнання, профільні вчителі та більше можливостей для розвитку.
Інна Авраменко підтримує цю ідею. Вона розповідає про сучасні школи зі STEM-просторами, укриттями та новими автобусами.
«Я проходила це, коли бачу очі дітей, які із сіл приїжджають у великі обладнані школи. І вони кажуть: а можна вже завтра в цю школу піти?» — зазначила посадовиця.
Вона також стверджує, що в громаді будують укриття, закуповують автобуси, відкривають освітні простори й спрямовують значну частину бюджету на освіту.
Проте батьки сумніваються у готовності міських закладів. Наталія Грабар наводить приклад Зіньківського ліцею. Там, за її словами, не вистачає місць та укриттів.
«У моєї дитини зараз немає класу в цій школі. Вона весь перший клас відходила у приміщення дитсадка», — обурюється мама.
Також вона зазначає, що під час тривог діти змушені переходити дорогу, щоб сховатися в укриттях місцевих підприємців.
Навіщо проводять оптимізацію закладів?
Міністерство освіти і науки пояснює зміни у фінансуванні малих шкіл необхідністю покращити якість освіти.
За даними МОН, міжнародні дослідження та результати ЗНО/НМТ свідчать, що учні із сіл мають гірші знання порівняно з міськими школярами. У сільських школах часто бракує профільних вчителів, а в класах вчиться по 5–6 дітей. Іноді сформувати клас взагалі неможливо, тому учні навчаються індивідуально.
Нагадаємо, що понад рік учні полтавської школи №23 навчаються в приміщеннях інших закладів освіти. Будівлю закрили через аварійний стан, але ремонт так і не почався. Батьки кажуть, що не можуть отримати чітких відповідей, коли діти повернуться до своїх класів. Розповідаємо, чому ремонт так і не стартував, звідки взялася сума у 70 мільйонів гривень, чи справді школу можуть поступово «розчинити» в іншому закладі та чого бояться батьки.













