newsfeed
2 хв читання
Шлях «Щасливої долі» з Полтавщини: від перших кроків до успішного агробізнесу
Зміст
Вступ
Перший крок крізь перешкоди
Дві історії — одна родина
Молодь і громада
Поради для тих, хто хоче почати цю справу
Гордість за свій шлях
Перший крок крізь перешкоди
Все почалося ще в 90-х роках. Тоді Василь Михайлович разом із дружиною вирішили покинути колгосп і стати фермерами. Їм довго відмовляли в землі, казали, що землі немає, але вони не зупинилися. У 1992 році їм вдалося отримати 10 гектарів. Техніки не було, грошей теж. Але було бажання працювати. Спочатку посіяли пʼять гектарів цукрового буряку і пʼять кукурудзи. Урожай перевозили мотоциклом, а поле обробляли вручну. Потім взяли кредит, купили трактор Т-150 і борону. І так, крок за кроком, площа зросла до 102 гектарів. З цих перших гектарів і почалась справа їхнього життя.Дві історії — одна родина
Вже у 14 років син Василя Михайловича — Володимир, вийшов у поле. Він допомагав батькам, вирощували буряки та кукурудзу. З часом вирішив вступити до аграрного університету, бо хотів працювати на рідній землі. Сьогодні він очолює своє господарство «Зоря Полтавщини». Каже, що спочатку думав, що все буде просто, але насправді - багато труднощів, нестача ресурсів, природні виклики. Проте з роками з’явилося розуміння, досвід і впевненість у своєму виборі. Хоч «Щаслива доля» і «Зоря Полтавщини» — це різні господарства, але вони частина однієї родини. І об’єднує їх любов до землі. Основні культури які вони вирощують: кукурудза, соняшник, соя. Також вирощують овочі, кавуни, жито, пшеницю. І головне - допомагають громаді: обробляють городи для односельців, передають продукти на фронт. Початок повномасштабного вторгнення став серйозним викликом. Частину працівників мобілізували, кредити зменшили, державна підтримка зупинилася. Але господарства не здалися. З перших днів допомагали військовим, пекли хліб, передавали продукти, купували дрони. І продовжують це робити до сьогодні. Навіть у складні часи фермери мають плани на розвиток. Серед них — своя переробка зерна, виробництво олії, теплиці, тваринництво. Їхня мета — створювати додану вартість і рухатися вперед.Молодь і громада
У господарстві працює багато молоді. Тут кожен має свою зону відповідальності, всі працюють як одна команда. Василь Михайлович співпрацює з громадами, допомагає школам, дитсадкам, підтримує молодих спеціалістів. Коли був перший урожай цукру, частину роздали людям, а молоді, яка працювала в них минулого року, окрім зарплати, на кінець сезону подарували планшети.Поради для тих, хто хоче почати цю справу
Василь Михайлович радить починати з малого — з 10-20 гектарів. Головне — чітко знати, що вирощувати, куди продавати і які ресурси маєш. Гарним варіантом для початку є теплиці або овочі. Але найважливіше — мати команду, бо один у полі не справишся. Також треба вести облік усіх витрат і не покладатися лише на удачу. У кожного фермера був перший день, перша помилка і перший урожай. Але без цього неможливо рости.Гордість за свій шлях
На моє запитання, чи пишаються вони собою, Василь Михайлович усміхнувся і сказав: Але я побачила, що за цими словами велику внутрішню гордість. Тепер у них є техніка, ангари, молодий колектив, підтримка громади. Вони мають десятки подяк від військових, шкіл і організацій. Але особлива подяка — орден Княгині Ольги, яким нагороджено Галину Григорівну за волонтерську працю, допомогу армії та громаді. Вона не тільки організовує роботу, а й сама пече хліб для фронту. Ця історія вчить, що любов до землі, наполегливість і щирість можуть виростити не лише урожай, а й майбутнє. А якщо ти працюєш чесно — твоя доля обов’язково буде щасливою. І це не просто слова, а реальний приклад із життя звичайної, але сильної родини. Анастасія Бурлака для Полтавської хвилі0
