З 24 лютого 2022 року кількість вироків за державну зраду, колабораціонізм та інші злочини проти національної безпеки на Полтавщині зросла в десятки разів. На перший погляд це може виглядати як доказ того, що область стала одним із центрів проросійських настроїв. Аби перевірити цю тезу, ми проаналізували вироки у справах про злочини проти основ національної безпеки, які розглядали суди Полтавщини з 2014 року до сьогодні. Чи справді область можна назвати осередком колаборантів, за що найчастіше судять людей та чому деякі справи тягнуться роками – у нашому матеріалі.
Міф про «ватне місто» і що показують цифри
Російська пропаганда роками малювала «своїми» Кременчук і Полтаву. Мовляв, Полтавщина — це «русскій мір» у центрі України, де населення нібито прихильно ставиться до окупантів. Проте, судова статистика доводить протилежне.
До повномасштабного вторгнення вироки за злочини проти основ національної безпеки на Полтавщині можна було порахувати на пальцях однієї руки. З 2014 по 2021 рік суди області ухвалили лише шість вироків у таких справах. У середньому один-два на рік, і то не щороку.
Після 24 лютого 2022 року кількість вироків різко зросла. Однак цей стрибок не означає раптового спалаху колабораціонізму. Причина – переважно технічна.
Десятки судів на територіях бойових дій або під окупацією припинили роботу. Верховний Суд та Вища рада правосуддя змінили територіальну підсудність тисяч справ і передали їх в інші області.
Наприклад, справи Харківщини розглядали в Полтавському районному суді, а деякі справи Сумщини — в Гадяцькому районному суді. Саме тому більшість вироків, які ухвалювали полтавські суди у 2022 році, стосувалися мешканців інших регіонів.
Фактично регіон став одним із судових хабів для паралізованих війною територій.
Серед місцевих жителів теж є ті, хто співпрацював із ворогом. Проте серед засуджених мешканців області немає виразної географічної концентрації. Це люди з різних громад — від Кременчука до Шишак, від Полтави до Чутового. Про масове явище не йдеться, і це руйнує російський міф про «проросійськість» регіону.
Від репостів до шпигунства: за що судять найчастіше
Спектр злочинів і покарань у таких справах широкий. З одного боку — репости проросійських матеріалів у соцмережах. З іншого — передача координат російським спецслужбам або системна пропаганда.
Найпоширеніша категорія справ — поширення проросійського контенту. Схема зазвичай однакова: людина публікує або поширює дописи у заблокованих соцмережах, експерти знаходять у них заклики до зміни кордонів або виправдання агресії, після чого справу відправляють до суду.
Наприклад, у 2022 році кременчуцька пенсіонерка поширювала дописи про «русскій Маріуполь» та «бойовиків Сомалі». Вона отримала п'ять років позбавлення волі, але суд звільнив її з іспитовим строком.
Ще одна часта стаття — перешкоджання діяльності ЗСУ та мобілізації. Найбільше в області таких вироків ухвалили щодо жителів Полтави, Кременчука, Пирятина та Зінькова. У більшості таких випадків люди також йдуть на угоду з прокурорами та замість реального увʼязнення отримують іспитові терміни. Реальне увʼязнення призначають тоді, коли дії підсудного шкодять обороноздатності держави.
Шпигун із папкою «Чернетки»
Один із найпоказовіших вироків отримав житель Кременчука за співпрацю із фсб.
За даними суду, чоловік погодився за вигоду передавати інформацію росіянам. Протягом кількох років він збирав дані про суспільно-політичну, економічну та військову ситуацію на Полтавщині. Зв'язок тримали оригінально: куратор і агент мали доступ до спільної електронної пошти і залишали текстові повідомлення в папці «Чернетки», не відправляючи листів. Серед переданих документів були списки військовозобов'язаних та офіцерів запасу. Суд дав йому 12 років тюрми за державну зраду.
«Політичний експерт» на замовлення Москви
Ще одна гучна справа стосується полтавця Віктора Шестакова. Упродовж 2022–2024 років він підготував понад 60 публікацій для російських медіа, у яких виправдовував агресію проти України. Раніше Шестаков був головою громадської організації «Російська громада Полтавщини». Суд засудив його до 15 років ув'язнення.
Чому деякі справи слухають роками
Судові процеси щодо держзради та колабораціонізму рідко бувають швидкими. Деякі вироки виносять за лічені місяці, інші тягнуться роками. Зокрема, це через складнощі в зборі доказової бази. Як розповів адвокат обʼєднання «Актум» Сергій Гулійчук, як правило, до матеріалів таких справ долучають цифрові сліди підозрюваних. Слідчі вивчають телефони, комп'ютери, листування в Telegram, Viber та інших месенджерах, а також пости, лайки і репости в заборонених соцмережах.
Окремим інструментом є негласні слідчі дії: прослуховування розмов, під час яких фігурант, наприклад, передає координати техніки ЗСУ або домовляється з куратором із ФСБ.
Якщо справа стосується слів — підключають лінгвістичну експертизу. Вона має довести, що сказане — це не «власна думка», а заклик до повалення влади або виправдовування агресії. У справах про коригування вогню проводять технічну експертизу: чи могли передані координати реально призвести до удару.
На деокупованих територіях важливу роль відіграють свідки — сусіди чи колеги, які бачили, як людина добровільно співпрацювала з окупантами або вказувала ворогу на будинки військових.
Що змінилося після 24 лютого
До 2022 року статті про держзраду були радше юридичною екзотикою. Справи роками лежали без руху, підозрювані виходили під заставу і нерідко просто зникали.
Після лютого 2022 року система зазнала змін. Кримінальний кодекс доповнили статтею 111-1 (колабораціонізм), яка охоплює все — від публічного схвалення агресії до організації псевдореферендумів. Також, для фігурантів залишили лише безальтернативне тримання під вартою на весь час слідства. Запрацювало заочне засудження: якщо підозрюваний перебуває в рф або на окупованих територіях, суд призначає державного адвоката і виносить вирок без присутності людини.
Чому за схожі злочини дають різні терміни?
Адвокат кримінальної практики Сергій Гулійчук пояснює: у кожному конкретному випадку суд індивідуалізує відповідальність залежно від частини статті та обставин справи. Наприклад, якщо людина працювала в окупаційній адміністрації рядовим діловодом — це нижчі частини статті, покаранням за які є заборона обіймати посади на 10–15 років. Якщо ж стала керівником відділу — це вже від 10 до 15 років за ґратами з конфіскацією. Суд враховує мотив (примус чи гроші) та готовність піти на угоду зі слідством і здати мережу контактів.
Лазівки, якими користуються адвокати
Закони безпекового блоку приймались у «турборежимі» навесні 2022 року. Певна розмитість норм існує досі. Зокрема, між «колабораціонізмом» за статтею 111-1 і «державною зрадою» за статтею 111 чи «пособництвом агресору» за статтею 111-2 немає чіткої межі — і це простір для маневру захисту.
Типових тактик кілька. Перша — крайня необхідність: адвокати доводять, що підзахисний погодився співпрацювати з окупантами виключно під примусом, рятуючи своє життя чи рідних. Ця тактика особливо поширена у справах лікарів і керівників комунальних підприємств, які залишились на окупованій території.
Друга — процесуальні порушення слідства: якщо слідчі провели обшук без належної ухвали суду, неправильно вилучили телефони або порушили процедуру залучення експертів — адвокати вимагають визнати ці докази недопустимими.
Третя — атака на умисел: захист будує позицію на тезі, що підзахисний «не знав». Людина не передавала координати, а просто «сфотографувала гарний захід сонця і виклала в чат». Довести зворотне без прямих доказів умислу складно.
Четверта — юрисдикційні питання: передачу справ між областями іноді використовують для затягування строків тримання під вартою, що може стати підставою для звільнення.
Де межа між свободою слова і злочином
Це, за словами Гулійчука, найтонша лінія у кримінальному праві воєнного часу. Конституція гарантує свободу думки і слова, але вона не є абсолютною — і може бути обмежена в інтересах національної безпеки.
Судова практика тут одностайна: підрив обороноздатності не можна виправдати правом на власну думку.
Отже, за сухою судовою статистикою криється простий факт: на Полтавщині немає масового скупчення зрадників чи так званих «ватних» районів. Різке зростання кількості вироків після 2022 року має суто технічну причину — полтавські суди взяли на себе справи з тих регіонів, де через бойові дії правосуддя зупинилося. Усі ці справи чітко діляться на дві категорії: побутову інтернет-пропаганду та реальну роботу на ворога. І якщо за російські наративи в заборонених соцмережах фігуранти переважно отримують умовні терміни, то за передачу координат чи співпрацю з фсб на них чекає реальне ув'язнення.