Як любов рятує від війни: про життя евакуйованих тварин в екопарку на Полтавщині

Під час евакуації страусиха до крові порозривала собі шию та крила. Самиця була така налякана, що її ледь вдалося спіймати.

Під час евакуації страусиха до крові порозривала собі шию та крила. Самиця була така налякана, що її ледь вдалося спіймати. Пташку перевезли з невеликого приватного зоопарку біля Херсону в екопарк на Полтавщині. Страусиха й досі боїться, коли у вольєр заходять обробляти її рани та колоти ліки. Подібні емоції через російський екоцид відчувають сотні тварин. Деякі загинули, іншим пощастило вижити. Тепер ці тварини назавжди залишаться з ранами на тілі чи в душі. Торік з зоопарку в Покровському районі до Ковалівки евакуювали п’ять чорних лисиць. Через кілька днів після порятунку ворог пошкодив зоопарк КАБами, розповідає директор екопарку в Ковалівці Андрій Тиванюк, показуючи пухнастиків у вольєрі. Тварин підселили до лисиць, які вже там мешкали. Хоч хижаки можуть посваритися, але великих бійок не починали. Протягом місяця після приїзду всі нові мешканці Ковалівського екопарку сидять на карантині. Це запобігає поширенню хвороб, які хвостики могли привезти з собою з небезпеки. Цей період також  важливий для їхнього емоційного стану: Неподалік від лисиць живуть мавпи бразза, яких евакуювали з того самого зоопарку, що й лисиць. Тварини живуть в Ковалівці майже рік, але звести їх разом з іншими мавпами вдалося лише місяць тому. Хоч і досі інколи їх доводиться розділяти, бо тварини сердяться та б’ються.  Зводити тварин в одній клітці — довгий та виснажливий процес. Спершу потрібно, щоб вони посиділи в сусідніх місцях, потім поруч 10-30 хвилин. Завдяки цьому тварини повільно звикають один до одного. Не всі мавпи мають такий складний характер. Наприклад, зелені мавпи з Білицького зоопарку швидко знайшли спільну мову. Бо все залежить від хисту: хтось більш компанійський, а хтось агресивний.  З людьми мавпи люблять бешкетувати. Одна вкрала у відвідувачки резинку-пружинку для волосся. Андрій намагався випросити аксесуар назад, але хитрунка ігнорувала його спроби. Навіть не схотіла міняти скарб на телефон директора. Бешкетниця гучно кричала в слід Андрію, мабуть, це була мавпяча лайка. Також є тварини, які ставляться з розумінням до допомоги від людей. Андрій пригадує, як разом з колегами рятували з-під обстрілів тварин з харківського екопарку Фельдмана. Тоді уламок вибив око кошеняті ягуара на ім'я Маша. Малята народилися за кілька днів до початку вторгнення і під час порятунку були ще сліпими дитинчатами. Загалом евакуювати хижаків доволі важко та можливо лише під наркозом. Були випадки, що ягуари прокидалися прямо в руках. Після цих слів директор помічає високу траву та одразу зриває, аби кинути зебрам у вольєр. Ці тварини теж приїхали з Харкова на початку повномасштабного вторгнення. Зебри дуже тяжко адаптуються до нових умов через свою полохливість. Працівники навіть ставлять спеціальні дошки на території, адже коли тварини лякаються, можуть побігти та врізатися в сітку. Неподалік від зебр живуть евакуйовані Сімба з Харкова та Шанті з Біликів. З ними живе ще одна левиця, але вона не дружить з Шанті. Самиць навіть іноді розсаджують.  Їх евакуювали, коли вони були ще кошенятами. Ручних маленьких діток набагато легше вивезти. Під час порятунку Андрій взяв Сімбу на повідець, та вони спокійно поїхали в машині. Вивозити хижаків важливо не лише щоб зберегти їхнє життя, а і щоб не наражати на небезпеку людей довкола. Також не було проблем з порятунком буйволів. У Біликах їх швиденько загнали в машини й повезли. У Ковалівці вони вже навіть народили дитинчат. А от зі страусами проблем було набагато більше. Кілька днів тому птахів вивозили з невеликого приватного зоопарку на Херсонщині. Їх брали за хвіст та затягували в машину. Через стрес та страх одна самиця дуже сильно себе поранила. Пташка розідрала собі шию та крила до крові. З іншими страусами вона добре ладнає, нова родина допомагає їй заспокоїтися. Війна викарбувала великий слід на психіці тварин. Через російське вторгнення їх можуть лякати буденні речі.

Любов до тварин

Андрій працює в екопарку в Ковалівці з 2022 року. Доглядальниця за сектором мавп Валентина Ігнаточкіна теж зазначає, що у такій справі головне — любов до тварин. Серед постійних потреб екопарку – корм, сіно та зерно. Допомогти можна також донатами. Завдяки Андрію та іншим рятівникам беззахисні перед російською зброєю тварини мають шанс вижити. Щоб так віддано допомогти тваринам, потрібно мати справді велике серце. Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.