Зміст
Вступ
У 2018 році Полтава, за підтримки міжнародних партнерів долучилася до європейської практики та створила План сталої міської мобільності.
У 2018 році Полтава розробила План міської мобільності. Це стратегія, яка має зробити місто зручним для всіх: і для водіїв, і для пішоходів, і для людей на кріслах колісних. Розповідаємо, як втілюють стратегію. Про це стало відомо з відповіді на інформаційний запит. У 2011 році Європейська комісія рекомендувала містам розробляти план сталої міської мобільності. Полтава у 2018 році розробила такий за підтримки GIZ. Основні напрями – громадський транспорт, інтелектуальні транспортні системи, безбар’єрність, велосипедна мобільність, управління паркуванням. Протягом 2019-2020 року КП «Полтаваелектроавтотранс» придбали 20 автобусів ATAMAN, які пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення. Для підвищення доступності для людей з обмеженою мобільністю у 2020-2021 роках влада придбала 40 нових тролейбусів. Приватні перевізники за 2020-2025 роки придбали 29 автобусів пристосованих для осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення. У 2022 році провели оптимізацію маршрутної мережі міського пасажирського транспорту. Протягом 2022-2025 років проводили впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду. На всіх тролейбусах та автобусах установили обладнання GPS-навігації, щоб дистанційно відстежувати транспорт. Нагадаємо, раніше ми писали, що Полтава має важливу передумову для змін. Співзасновниця We Build Ukraine Анна Юрченко розповіла, що План сталої міської мобільності повністю відповідає європейській логіці. У Європі саме такі плани є базою для залучення коштів програм Interreg, Horizon Europe або CEF. Наприклад, у польському Любліні чи чеському Брно реалізація цих планів стала ключовим аргументом для отримання фінансування на оновлення транспорту. Проблема Полтави полягає не у відсутності стратегії, а у браку політичної уваги до змін та комфорту пасажирів і пішоходів. Громадський транспорт, пішохідна інфраструктура чи велосипедні маршрути не дають швидкого політичного ефекту, їх складно «продати» як яскраве досягнення. Саме тому реалізація таких документів часто гальмується, навіть якщо вони формально ухвалені. У європейських містах цей бар’єр долається завдяки постійному тиску з боку громадян. У Парижі, Гданську чи Амстердамі саме активна позиція мешканців через консультації, громадські ради, медіа та бюджетні обговорення змусила міську владу інвестувати в громадський транспорт і безбар’єрність. Запит суспільства на доступний і зручний транспорт там став політично неминучим. Для українських громад це ключовий урок. Європейські гроші приходять туди, де є не лише ідеї, а й відповідальність, інституції та суспільний запит. Громадський транспорт — це не технічне питання і не справа лише перевізників. Це питання гідності, доступу до міста і зрілості місцевої політики. І саме за цими критеріями Європа оцінює, наскільки місто справді готове бути її частиною.0
