За що насправді люблять срср: соціалізм побудований на кістках і стражданнях

«Безкоштовні» квартири, дешевий хліб і морозиво. Скільки смертей і скалічених доль стоїть за «благами» соціалізму та комунізму

У TikTok та Instagram знову тренд: ностальгія за совєтським союзом й естетика хрущовок, червоних прапорів і портретів Леніна. Молодь, яка не жила в срср, мріє про безкоштовні квартири та дешеву ковбасу, забуваючи про черги за майонезом, пусті прилавки магазинів і олівʼє раз на рік. Разом з істориками й фахівцями розбираємось, яку ціну заплатили українці за кожний зі «здобутків» совєтської епохи : від голоду до таборів ГУЛАГу. Фанати комунізму, срср, лєніна, сталіна та загалом совєтщини діляться на два типи: 1) люди, які жили за часів срср, бачили всі «плюси», «мінуси» та «підводні камені» того періоду. Вони ностальгують за колгоспами, натуральними продуктами і безкоштовним житлом (або своєю молодістю); 2) міленіали та покоління Z, які не жили за часів срср, але їм дуже хочеться естетики комунізму, соціалізму та атмосфери совєтщини (точніше загадково сидіти в хрущовках, робити едіти в TikTok з лєніним, думати, чому не можна «взять всьо у багатих і подєліть мєжду бєднимі» та «за все хороше і проти всього поганого».  Ось типовий приклад – користувач з ніком Edstine. Він створює відео про сталіна та лєніна, а ще вважає себе лєніністом. Цікаво, чи здогадується цей користувач, що через займенники він/вона/вони та позиціювання себе трансгендерною людиною за часів цих диктаторів йому загрожувало довічне лікування в психлікарні або й смерть? Тож занурмося в історію, аби зрозуміти, кому насправді срср завдячує своїми «здобутками», за якими досі ностальгують тисячі людей. 

Дорогою ціною

Космічна та ядерна держава

Політ собак і людей у космос, перший штучний супутник, звісно, говорять про сильні технології. У період гонитви озброєнь срср не економив коштів на розвиток космічної галузі, аби догнати та перегнати Америку. Але пропорційно до розвитку ракет та зброї зростала деградація в інших сферах. Фактично за досягнення «наддержави»  платили звичайні люди. Через це страждали освіта, медицина, охорона здоров’я та сфера побуту. Та пропаганда продовжувала вихваляти першість за кількістю лікарняних ліжкомісць у світі. У сфері освіти совєтська влада була прагматична та фокусувалася на інженерії, промисловості та сільському господарстві. Вступити до університетів було складно, а дітям з маленьких сіл — практично неможливо, адже більшість працівників колгоспів не мали не те що доступу до освіти, а й навіть паспорта. Також залізна завіса забороняла спеціалістам розвиватися та працювати в іншій країні. Дефіцит речей та продуктів, які вважалися базою в інших країнах, супроводжував весь совєтський період. Це стосується їжі, техніки, одягу, побутової хімії, косметики тощо. Однією з найпрестижніших була робота у сфері торгівлі або розподілу дефіцитних та імпортних товарів, бо отримати бажані речі можна було лише через знайомих. Відтак спекулянти та фарцовщики, які нелегально перепродували товари, недоступні для широкого загалу через дефіцит були одним з найзаможніших людей. Навіть в далекому 1987 році люди могли сидіти без зубної пасти. Доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету Ігор Тодоров пригадує, як зник цей засіб гігієни: На деяких підприємствах створювали відділи робочого постачання, де працівники могли замовити та придбати певні товари на закритих розподільниках. У таких відділах люди зловживали привілеєм та просили речі для родичів, друзів і знайомих.  Про негаразди в побуті свідчить навіть прийнята в 1982 році продовольча програма. У ній йшлося про актуальні проблеми, які потрібно вирішити.  Також висока якість їжі була не те що міфом, а справжньою вигадкою.

Сильна промисловість 

Всі каральні органи, які вели боротьбу з антисовєтськими елементами, знаходили ворогів там, де їх і близько не було. Засудженим присуджували 10-15 і більше років виправних таборів, а потім використовували як безкоштовну робочу силу для досягнення п’ятирічних планів. Багато чого в совку побудували в’язні ГУЛАГу.  Біломорсько-Балтійський канал імені сталіна на півночі срср з’єднує Біле море та Онезьке озеро для виходу в Балтійське море. Його протягом 1931-1933 років будували в'язні ГУЛАГу.  Вони на 227 кілометрах каналу збудували 128 складних гідротехнічних споруд і виклали 390 тисяч кубометрів бетону. При будівництві використовували дерево, каміння, пісок, лопати, сокири та кирки. Через нелюдські умови праці під час будівництва загинули понад 100 тисяч робітників.  Як повідомляє Енн Епплбом у книзі «Історія ГУЛАГу», з політичного погляду, Біломорський канал був найважливішим проєктом ГУЛАГу тієї епохи. Через особисту зацікавленість сталіна, на його будівництво не шкодували жодних наявних ресурсів. Влада поширювала пропаганду про його успіх. Люди були просто розхідним матеріалом. Також фрагмент з «Історії ГУЛАГу» показує, наскільки умови в цьому таборі були жорстокі та нелюдяні: «Трагедій було дуже багато. Нещодавно підтвердили правдивість одного особливо страшного випадку, відомого з табірного фольклору. Відповідний документ виявили у Новосибірському архіві. Його підписав інструктор партійного комітету в Наримі (Західний Сибір) і надіслав особисто Сталіну у травні 1933 року. В ньому точно описується прибуття групи депортованих селян, названих «відсталими елементами», на острів Назіно на річці Об. Їх виселили з їхніх рідних місць, аби вони обробляли землю: Через три місяці майже чотири тисячі з початкових 6114 «поселенців» померли. Решта вижили, бо їли померлих. За свідченнями одного з в’язнів, який зустрів деяких з уцілілих у тюрмі в Томську, вони виглядали «як ходячі трупи». Всі були арештовані за звинуваченням у канібалізмі». Загалом внесок в’язнів ГУЛАГу в «розвиток» срср демонструє інфографіка від Texty.ORG.Ua. Десятки міст або повністю заснували в’язні ГУЛАГу, або забудували цілі житлові квартали, об’єкти інфраструктури (водогін, дороги в місті тощо), об’єкти промисловості та соціальної сфери (школи, лікарні, дитячі садки…). Якщо ви чули історії про безоплатну медицину, доступну освіту, путівки на відпочинок для працівників підприємств та безкоштовне оздоровлення дітей, розвиток культури і гастролі творчих колективів — памʼятайте, що за цим «безкоштовно» приховані мільйони померлих, чию рабську працю експлуатувала совєтська машина.

Сильне господарство

Колгоспи, за якими люди часто ностальгують, правителі совка побудували на кістках та стражданнях. Індустріалізація, що розпочалася в 1920-х роках, різко змінила спосіб життя та рівень добробуту громадян. Ця кампанія мала у майбутньому перетворити державу на індустріальну країну. Будівництво нових заводів та фабрик потребувало значної концентрації коштів. Тож вирішили створити план сверхіндустріалізації на наступні п’ять років (звідси з’явилася традиція п’ятирічного планування).  У 1928 році селяни не хотіли продавати хліб задарма, тож москва вирішила відбирати його та карати незгодних. Колективізація охопила господарства, влада ліквідувала приватну власність, «буржуазію та куркулів». За саботаж та порушення хлібозаготівельного плану жорстоко карали. Це стало причиною Голодомору 1932-1933 років.  Колективізація об’єднала селянські господарства у колгоспи. Працівники колгоспів не мали доступу до освіти, елементарних документів крім метрики про народження, а більшість із них ніколи не виїжджали за межі свого села. З 1930 по 1966 рік працівникам колгоспів давали зарплату в трудоднях. Наприклад, копання картоплі – один трудодень, в’язання снопів, оранка плугом — 1,25 трудодня, збирання буряків, пасічництво — 1,50 трудодня. Про те, як виживали люди в селах на Полтавщині під час Голодомору — у нашому матеріалі: Заробити трудодень в колгоспі могла лише фізично здорова людина: косар за два трудодні мав викосити пів гектара озимого або ярового клину зернових, а шість гектарів викопаних буряків оцінювали в 1,75 трудодня. Працівники отримували оплату раз на рік їжею. Більше про трудодні та як виживали селяни на Полтавщині за совєтських часів ми писали в нашому матеріалі: Проте з містом інша ситуація, адже совок — держава диктатури пролетаріату. І дотримання цих ідеологічних гасел було пріоритетом, тож працівники отримували продовольчі пайки. Ніяких проблем не відчували сім’ї керівництва та червоноармійців. Після Другої світової в селах значно зменшилася кількість робочих рук. Через планування хлібозаготівлі влада знову почала Голодомор 1946-1947 років. Були надмірні податки та примусові позики державі (легальне пограбування людей, совок позиченого не повертав). Кожен двір мав здавати певну кількість продуктів. Лише за правління Хрущова в срср почали визнавати, що сільське господарство знаходиться в критичному стані. Тож для покращення ситуації совок підвищив закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію з боку держави, почав платити людям за працю та списав колгоспні борги. Проте досі не можна було вільно продавати свої товари. Хоч у 1970-х роках рівень розвитку села стабілізувався, добробут все ж відставав. Села почали вимирати, населення старіло та скорочувалося. Селяни хотіли, аби їхні діти будували майбутнє в містах.

Безкоштовні квартири

Отримати безкоштовну квартиру — звучить дуже привабливо. І це, на перший погляд, один з найбільш переконливих аргументів щодо плюсів життя за часів срср.  Будівництво розвивалося дуже повільно та не встигало за приростом населення. Підприємства, заводи та фабрики вкладали гроші в будинки для працівників. Поки забезпечували квартирами тих, хто стояв у черзі, з'явилися нові працівники, які потребували житла. Тож формували квартирні черги, де люди могли чекати десятиліттями. Їм доводилося жити в гуртожитках, кімнатах та малосімейках. Приховане тіньове вилучення з карбованця давало можливість надавати безкоштовні медицину, квартиру та освіту. Дефіцит у квартирному забезпеченні породжував хабарництво, щоб отримати житло швидше черги.

Яку ціну за перебування в срср заплатила незалежна Україна

Україна в складі срср не могла самостійно модернізувати різні галузі промисловості через обмежений бюджет. Загалом республіки не мали таких можливостей. Великі підприємства в Україні не вижили через відсутність коштів на модернізацію та підтримку виробництва. Через це довелося закуповувати російські газ і нафту, спонсоруючи їхню добувну галузь. 

Причини ностальгії

Людмила Бабенко розповідає, що людям, які народилися в роки совєтської влади, важко порівнювати та аналізувати через пропаганду про найкращу медицину, освіту чи промисловість. Основна мета совєтської системи — довести свої переваги. Адже світова соціалістична революція в 1917 році не вдалася, тож більшовики намагалися створити велич завдяки пропаганді. Вони ніколи на цьому не економили, так само як і сьогодні рф. Та на думку Ігоря Тодорова, причина ностальгії — це загальнолюдська ідеалізація власного минулого та молодості.

Естетика комунізму

Є молодь, яка романтизує чи вихваляє комунізм, соціалізм та срср. Просовєтський контент підгодовує їхнє хобі: ігри, новели, відео, фото тягають тему совєтщини, показуючи той період теплим, затишним та атмосферним:

• Події гри Everlasting Summer (2013 рік) відбуваються в совєтських декораціях. Історія відбувається в таборі «Совеня», де милі дівчатка-піонерки та атмосфера дитячого відпочинку. Ця візуальна новела популярна і має рейтинг 75 944 (дуже позитивно). Фанати навіть намагалися зробити український переклад.

• Деякі українці виправдовують гру Atomic Heart, бо вона не вихваляє срср, внєпалітіки, дуже цікава та унікальна, а її розробники взагалі з Кіпру. Хоча насправді розробники з росії, фінансує проєкт російська влада, головний герой гри КДБіст, багато фішок творці запозичили з інших ігор. Та спершу персонажами в Atomic Hear мали бути зомбі з совєтських лабораторій для експериментів над людьми. Але потім, о диво, їх замінили на рослин-паразитів, що перетворюють людей на зомбі.

До речі, офіційний мерч гри: Якщо підсумувати, це типове совко*рочерство. (Більше про це розповідає ігровий блогер OLDboi).

• Блогерка LadyIzdihar любить комунізм та срср.

Естетику ідеології та червоного періоду вона дуже успішно популяризує. Зверніть увагу на коментар під відео зTikTok: «Дякую за це, я нава комуністка», — пише Еліса з Лондону.  Блогерка має навіть магазин з наліпками: Виходить, що пропаганда совєтщини з 1922-1991 нікуди не зникла, а просто стала більш витонченою. Як повідомляє видання Independent, у США понад третина міленіалів схвалюють комунізм (дослідження за 2019 рік). Професорка політології в коледжах Гобарта та Вільяма Сміта в Нью-Йорку Джоді Дін пояснює це так:

• капіталізм явно та безперечно зазнає невдачі, бо відповідальний за кліматичну катастрофу, і всі це знають;
• праві в США називають «комуністичним» усе, що їм не подобається. Вони називають Клінтона та Обаму «комуністами». Коли «комуніст» є загальною назвою для всього, що не є правим, його прийнятність зростає. Коли тобі не подобаються праві, ти комуніст.

На думку історика Ігоря Тодорова, подібні приклади у всьому світі трапляються через російську пропаганду та людей, які вважають, що досвід тоталітарного будівництва і всієї соціалістичної системи є дуже корисним. 

***

Загалом багато людей забувають, що совєтський союз для України насправді був окупаційною владою, який під своїм тоталітарним режимом знищував українську культуру, освіту та історію, насаджуючи власну ідеологію. Що обіцяв Радянський Союз і що він Полтаві приніс. Трішки історії безпосередньо Полтави у складі срср у ще одному з наших матеріалів. Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.