«Кіт у мішку» біля музею: хто стоїть за скандальною забудовою в центрі Полтави

На початку червня 2026 року прокуратура скерувала до суду позов щодо можливої забудови біля Полтавського краєзнавчого музею. Поки працівники закладу б’ють на сполох через ризики для пам’ятки, прокурори просять скасувати рішення міськради, яке відкрило дорогу майбутньому будівництву. Річ у тім, що поряд зі стінами історичної будівлі запланували будівництво нового навчального закладу. «Оу, не житловий комплекс чи люксовий готель? А в чому тоді проблема?» — спитаєте ви. Їх одразу кілька.

По-перше, будівельні роботи на тлі руху ґрунтів та вже й так не найкращого стану музею мають всі шанси сильно пошкодити шедевр архітектури. По-друге, захищати майбутній будмайданчик одразу активно взялося нині вже заборонене, але від цього не менш активне медіа на чолі з Геннадієм Сікаловим. Довго шукати пояснення цьому не довелося, адже виявилося, що за забудовою стоїть компанія «Колегіум "Домініон"», яка належить, за повідомленнями медіа, дружині Сікалова — Світлані Манжос.

Ми зʼясували, що це вже не перше скандальне будівництво, імовірно, родини на території громади. Разом зі скандалами забудовники отримували і кримінальні провадження, і приписи від держекоінспекції, і позови від прокуратури. Втім, це чомусь ніяк не заважає їм запускати новий проект, який ставить під загрозу культурну пам’ятку.

«Будувати чи не будувати»

Будинок Полтавського губернського земства звели ще у 1903–1908 роках за проєктом Василя Кричевського. До створення будівлі свого часу архітектор залучив найкращих народних майстрів, зокрема і опішнянських гончарів, які виготовили полив'яні кахлі та керамічні герби для фасаду. Цікаво, що саме останні не вгодили тодішньому російському імператору, через що він назвав будівлю «шкідливою».

Сьогодні цю будівлю офіційно визнали національною пам’яткою, яка перебуває під захистом держави. І в споруді близько століття працює Полтавський краєзнавчий музей, який, втім, переживає не найкращі часи. З вересня 2021 року у будівлі почалась масштабна реставрація яка триває й досі. Втім, значно більша для музею проблема почалася у 2025-му. Влітку того року відбулися громадські слухання, на яких містянам презентували концепцію нової мультифункціональної будівлі, яка, принаймні за офіційним концептом, має бути призначеною для позашкільної освіти — гуртків, занять та творчих студій. Крім того, на території передбачено озеленення, дитячі та спортивні майданчики.

‌‌За будь-яких інших обставин будівництво подібного закладу можна було б тільки усіляко вітати і підтримувати. Проте є одне але: оскільки будівля музею є пам’яткою, то своє «добро» на роботи мав би дати Мінкульт. А міністерство, в свою чергу, не погодило будівництво, зазначивши, що зведення споруди можливе лише після повного археологічного дослідження.

Паралельно, проти виступило і керівництво музею:

«Сама ділянка не є безпечною: по-перше — підземні ходи, заповнені водами; по-друге — це територія колишньої фортеці XVII століття з нестійким ґрунтом. Коли поруч будували офісні центри, по стінах музею вже пішли тріщини, які щороку розширюються», — зазначала керівниця закладу Марина Кондратенко.

У свою чергу підприємець Геннадій Сікалов відкидає звинувачення. За його словами, майбутнє будівництво не може зашкодити будівлі Полтавського краєзнавчого музею. Забудовник зазначає, що у документах від Мінкульту немає заборони на будівництво, а лише вимоги щодо дотримання висотності.

Не зважаючи на очевидну конфліктність ситуації, міська рада у жовтні того ж року таки дозволила будівництво триповерхового центру в історичному ареалі міста. Цікаво, що тоді частина депутатів спочатку не підтримала рішення, але згодом вирішила переголосувати. При цьому, деякі депутати тоді або вирішили не пояснювати причини зміни думки, або ж заявляли, що банально не пам’ятають про це. Детальніше почитати про це можна тут.

Читайте також

Тріщини в історії: що будуватимуть біля Полтавського музею і чи може це його зруйнувати (оновлено)

Звісно ж, ситуація викликала очікувану хвилю обурення серед громадськості. Зважаючи на суспільний резонанс, у грудні 2025 року прокуратура розпочала перевірку забудови на Небесної Сотні, 23. І, за результатами роботи, на початку червня цьогоріч скерувала справу до Полтавського окружного адміністративного суду. Основна вимога правоохоронців — скасування жовтневого рішення міськради, на якому депутати затвердили «Детальний план території на перехресті вулиць Небесної Сотні та Воскресенського узвозу», тим самим дозволивши зведення новобудови. Крім того, прокуратура вимагає скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки, адже підозрює, що її оформили із порушеннями.

Щодо останнього, то ми провели власне розслідування і про це — далі.

Що ж кажуть документи?

Почнемо з процесу оформлення оренди ділянки під майбутній навчальний заклад. Світлана Манжос, яка є одноосібною директоркою та власницею ТОВ «Колегіум "Домініон"», отримала ділянку в оренду у листопаді 2024 року строком на один рік. Тобто, його дія офіційно завершилася ще 8 листопада 2025 року. Наразі в електронному реєстрі немає жодних свіжих відміток про офіційне поновлення чи продовження договору, попри те, що в квітні цього року депутати знову розглядали можливість продовження строку оренди. Втім, це не означає автоматичне розірвання договору, адже у документах є примітка «з правом пролонгації». Вона дає можливість створити опцію так званої «мовчазної згоди»: якщо орендар продовжує користуватися, а міськрада протягом місяця не надіслала заперечень, договір вважається поновленим на той самий термін.

Значно більше питань є до цільового призначення. У документах вказано, що ділянка призначена «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Тобто, зведення будь-якого навчального закладу на такій ділянці без зміни її цільового призначення є прямим порушенням земельного законодавства. Можна припустити, що саме з метою обходу цього моменту, будівлю офіційно і назвали «мультифункціональною». З іншого боку, це формулювання в майбутньому потенційно дозволить обіцяний навчальний заклад використовувати з геть іншою метою.

Процес оформлення оренди також виглядав підозріло. Попри те, що земля розташована в серці Полтави і належить міській громаді, право оренди реєстрували не в місті, а у державного реєстратора Коломацької сільської ради Полтавського району.

Агресивна громадська позиція забудовника

Ще гіршим виглядає інформаційний пресинг, запущений медіа підприємців. Коли працівники музею почали готувати звернення до Міністерства культури, щоб заблокувати будівництво посеред історичного середовища, на ресурсах медіа «Останній бастіон» родини Сікалова-Манжос розпочалася відкрита кампанія з дискредитації усіх — від керівництва закладу до депутатів міськради.

Це відбувалося попри те, що наприкінці грудня 2024 року розпорядженням Держспецзв’язку за  зверненням Омбудсмана Дмитра Лубінця головний сайт «Останнього бастіону» (bastion.tv) офіційно заблокували на території України за поширення особистих даних. Крім того, медіа не раз критикували за поширення російських наративів.

Власне, ці факти точно не додають репутаційних бонусів родині підприємців.

Минулі забудови родини Манжос-Сікалова

Варто зазначити, що це вже не перша скандальна забудова, пов’язана з Манжос та Сікаловим. Їхній перший відомий об’єкт в центрі міста  — будівля на вулиці Соборності (тоді ще Жовтневій), 5А — з’явився ще дванадцять років назад. І з'явилася вона не без пригод.

Соборності, 5А: справа про «бідного однокласника»

У 2014 році ТОВ «Фірма "АТОЛЛ"» розпочало зведення двоповерхового «кафе-пекарні» площею 254,5 кв.м. Будівництво практично одразу переросло у відкрите протистояння з громадою. Забудовники винесли будівельний паркан просто на проїжджу частину, заблокувавши людям вихід із приватних дворів сусіднього будинку, та збиралися демонтувати єдину на вулиці водорозбірну колонку, якою користувалися місцеві мешканці.

Коли обурені полтавці вийшли на протест і почали власноруч зносити огорожу, на місце подій прибув Геннадій Сікалов. Тоді перед камерами журналістів видання «Полтавщина» він розіграв справжню виставу: палко запевняв, що прийшов на майданчик суто як громадський діяч, аби «підтримати свого однокласника», який нібито є інвестором цього бізнесу.

Втім, в результаті «однокласником» виявилася імовірна дружина Сікалова — Світлана Манжос, яка і була одноосібною власницею компанії «АТОЛЛ».

Стратегія «перечекати шторм»

Тоді будівництво таки завершили. Але скандали на цьому не закінчилися. У 2020 році, коли будівництво було на фінішній прямій, навколо нього спалахнув новий скандал. Фасад новозбудованого кафе в історичному центрі міста несподівано прикрасили лівосторонніми свастиками та рунічними символами. Тоді Геннадій Сікалов пафосно заявляв, що таким чином «повертає традиційні знаки» і не бачить у цьому нічого крамольного.

«Одразу мусимо повідомити стурбованому журналісту, що солярні символи, які прикрашають вказану будівлю, не заборонені чинним законодавством. Вони є демонстрацією повернення прадавніх, традиційних знаків на вулиці українських міст, зокрема Полтави, що не одне десятиліття було віддано на поталу окупантам з Москви та інших інородців. Для неуків, котрі створюють інформпривід з нічого, аби хайпанути власне ім'я, "Останній Бастіон" підготував відповідний екскурс в історію, який невдовзі з'явиться у розділі "Життя"» — зазначено у публікації.

Зрештою, «прикраси» таки довелося прибирати. Але схоже, що цей досвід показав забудовникам, що будь-який суспільний спротив можна просто перечекати. Головне — зафіксувати за собою право власності на нерухомість.

Не Полтавою єдиною: про недобудову у Семʼянівці

Відмітився тандем Манжос-Сікалова не лише в історичному центрі, але й на околицях міста, у селі Сем’янівка. Тут, щоправда, в хід йшли значно приземленіші методи.

Ось цей «напівострівець» із крутим берегом має площу близько пʼяти гектарів і складається з трьох шматків землі, які родина зуміла об'єднати під своїм контролем. Перший перебуває у приватній власності Геннадія Сікалова, а два іших — за ПП «П’ятий Бастіон», де одноосібною власницею, директоркою і єдиною працівницею є Світлана Манжос. Цікаво, що шматок, який оперізує весь цей напівострів уздовж узбережжя — це земля громади, яку Полтавська міська рада ще у 2007 році надала в оренду тому самому ПП «П’ятий Бастіон» на рекордні 49 років.

Комунальну землю обнесли парканом по всьому периметру — буквально до самого урізу води. Це виявили інспектори держекоінспекції у 2023 році. Досудове розслідування, до слова, триває й досі. Журналісти «Полтавської хвилі» виїхали на місце і переконалися: підійти до річки в цьому місці людині неможливо. Це є прямим і грубим порушенням статті 88 Водного кодексу України, яка гарантує кожному громадянину безперешкодний, безкоштовний доступ до узбережжя природних водойм для відпочинку.

Офіційним приводом для отримання цієї землі в оренду на півстоліття була база відпочинку «Росинка», майновий комплекс якої фірма Манжос викупила ще у далекому 2004 році. Втім, через багато років господарювання на 5 гектарах рекреаційної землі громади не принесло ніяких результатів: тут облагороджено заледве чверть території. Жодної вивіски, вказівника чи діючої бази для відпочинку містян там немає. Натомість за парканом стоять поодинокі занедбані недобудови, які вже почали банально сипатися й обростати чагарниками.

Що це значить для нинішньої можливої забудови?

Ці історії демонструють так званий поведінковий патерн імовірної родини забудовників. Алгоритм простий:

1. Зайти на перспективний майданчик через сумнівні юридичні конструкції.

2. Використати прикриття (байки про «однокласника» у 2014 році).

3. Ігнорувати протести громади та пам’яткоохоронців, держекоінспекторів розраховуючи на те, що з часом емоції вщухнуть, а об’єкт усе одно залишиться у приватній власності.

Якщо додати до цього медійні атаки з майданчика, роботу якого раніше блокували за поширення особистих даних та критикували за дезу і проросійські наративи, то історія виглядає ще менш симпатично. Ну а якщо згадати ще й про обмеження підприємцями доступу громади до води й берега, а також про те, що біля Полтавського краєзнавчого музею має з’явитися по суті «кіт у мішку» (а інакше поняття «мультифункціональна споруда» і не опишеш), який до того ж потенційно серйозно загрожує цілісності пам’ятки — все стає вже навіть трагічно.