Чому лавочки у Полтаві роблять нас самотніми

На перший погляд може здатися, що з лавками у Полтаві ситуація не така кепська, як з туалетами. Але вуличні меблі – це не лише чотири ніжки й дошки, це важлива частина міського простору, яка має робити людей щасливішими . І полтавські лавочки з цим геть не справляються, бо вони крім того, що незручні, так ще й роблять нас самотніми. Як це працює — розбираємося разом.

Де примоститься у Полтаві

Ми обійшли популярні місця в центрі Полтави, і склали субʼєктивний рейтинг лавок: від найменш комфортних до найбільш зручних. Проте одразу попереджаємо – це все ще далеко не взірець класного міського простору.

На вулиці Котляревського:

У парку Перемоги:

Біля альтанки:

Біля прапора:

У Корпусному парку:

У Сонячному парку (у Шевченківському такі самі).

У Корпусному парку:

На вулиці Котляревського

На вулиці Гоголя

На оглядовому майданчику:

Біля Свято-Успенського кафедрального собору:

У парку Перемоги:

У березовому гаю:

Класні лавочки = менше самотності

Урбаніст та архітектор Олександр Столовий розповідає, що лавочки як мінімум потрібно робити зі спинками, бо інакше – це мука для людей старшого віку чи хворих на сколіоз (хоча деякі спинки полтавських лавочок ситуацію сильно не покращують).

Також фахівець говорить, що розташування лавочок вже давно застаріле і люди часто почуваються самотніми через це. Як приклад він наводить старі совєтські лавочки в Корпусному парку, що стоять лінійно:

«По алеї стоять лавочки через кожні 15 метрів. Було безліч випадків, коли молодь ставила їх разом. Сидіти один навпроти одного – це і є запит суспільства. Коли ми з колегами працюємо над проєктами, то орієнтуємося, щоб лавочки гуртували. Такі меблі є не лише, щоб посидіти і спина поболіа. Це необхідний засіб комунікації».

Урбаніст додає, у містах можна щодня ходити вулицями, парками і бачити тисячі людей, але при цьому бути одиноким, бо комунікація значно обмежена. З цим якраз може боротися спеціальний дизайн лавочок, який провокує додаткове спілкування.

Полтаві це потрібно, адже всі міста між собою конкурують один з одним. У наші часи відбувається другий демографічний перехід — зміна суспільних цінностей, через яку сучасні люди відкладають батьківство і свідомо народжують менше дітей. Це призводить до старіння населення та зменшення чисельності. У майбутньому населення буде лише скорочуватися, тож міста потрібно вже заманювати людей, показувати кращі умови та поліпшувати міський простір.

«Комфортний простір впливає на кількість людей на вулиці. Тоді загальне враження від міста вилядає живим, активним та людяним. На мою думку, лавки тут приймають безпосередню участь. Бо тоді люди не просто транзитом йдуть по місту, а сидять, відпочивають та “перемивають кісточки”», – ділиться фахівець.

Ми живемо у відлунні

На думку архітектора Олександра Столового, багато українських міст ніби застрягли в часі, і ніхто не хоче нічого вирішувати:

«Ми живемо наче в якомусь відлунні. Хтось колись десь щось вирішив і ми продовжуємо це. Як от в Корпусному саду. Чому там лавочки стоять саме так? Може сучасне суспільство вже змінилося і треба змінювати дизайн?».

Головна проблема в тому, що наші міста не переосмислюють та не оптимізують простір під сучасні потреби.

Як могло б бути

Прикладом для наслідування можуть вуличні меблі у Львові. Їх для міста розробила студія Dobro.

Архітекторка та PR-менеджерка Dobro Христя Коляса розповідає, що у багатьох львівських парках стоять їхні металеві крісла. Фахівці групували ці меблі та розставляли їх відповідно до ландшафту. Наприклад, якщо це схил озера, то крісла стоять так, аби зручно було милуватися берегом.

«Коли ми ставили наші крісла у Львові, то в людей були упередження щодо них. Проте крісла вже стоять роками», — ділиться архітекторка.

Одна з головних переваг такого типу меблів – це можливість сидіти в будь-яку пору року. Бо після дощу чи снігу полтавські лавки ще довго мокрі, а меблі з металевих прутів швидко висихають.

Христя Коляса розповідає, що згідно з дослідженням їхні меблі обирали старші люди, бо їм було надійно та зручно, а діти позитивно реагували на плавні та заокруглені форми.

«Такий дизайн обʼєднує нас та показує, наскільки ми сучасна країна. Круто, що такі обʼєкти зїявляються в різних містах України, бо класний простір виховує молоде покоління», — запевняє архітекторка.

Ворожий урбанізм

Є й приклади, коли міста спеціально роблять незручні лавки. І це окрема концепція проєктування міського середовища так, щоб створювати дискомфорт для людей. Це робить публічний простір непривітним або функціонально обмеженим. Навіщо?

«Лавка Камден» в Лондоні має спеціальний дизайн. На ній незручно спати (а отже безхатьків ви тут не побачите) чи довго сидіти, кататися на скейтборді. І, як запевняють розробники, такі лавки навіть позитивно впливають на зменшення сміття на вулицях, перешкоджають торгівлі наркотиками та крадіжкам.

Таким чином ландшафтні архітектори намагаються вирішити проблеми чи виклики у суспільстві.

«Ворожий урбанізм реагує на людей агресивними заходам. Це не про спонукання до змін, а про неготовність працювати з суспільством», – говорить Олександр Столовий.

Все у світі взаємопов’зане і на наше місто це можна перекласти так: простір формує людину, а значить байдужість у будуванні інфраструктури лише підкріплює маргіналізацію суспільства.

Лавка дозволяє «просто бути»

Загалом сучасне місто повинно мати не лише стандартні лавки, а й зручні для сидіння громадські простори, які створюють за допомогою виступів, сходів, терас, довгих групових лавок та окремих стільців. Про це зокрема пише нігерійсько-канадський ландшафтний архітектор та урбаніст Емека Ннаді.

А в дослідженні некомерційного аналітичного центру у Великій Британії The Young Foundation виділяють три основні переваги комфортних лавок у зручних місцях:

1. Лавка — це один із небагатьох безкоштовних і доступних кожному просторів у місті. Вона дозволяє людині «просто бути», нічого не споживаючи й не купуючи. Це створює атмосферу гостинності й забезпечує місце для відпочинку старшим людям, батькам з дітьми та особам з обмеженою мобільністю.
2. Лавочки задовольняють базову людську потребу – бачити інших і бути поміченим. Це  зменшує відчуття ізоляції. Вдало розташовані місця для сидіння перетворюють зони в місті на живі громадські простори, де виникають випадкові розмови та соціальні зв’язки.
3. Наявність комфортних лавок заохочує людей проводити більше часу на свіжому повітрі та частіше обирати піші прогулянки.