Як Полтаві вижити в умовах нереальної спеки

Моя юність припала на 2000-ні, тому я пам’ятаю місто, що пахло липами, затишну каштанову прохолоду та затінені двори Алмазного, де можна було посидіти з друзями на лавці в літню спеку. Зараз Полтава пахне розпеченим бетоном, дешевим пластиком літніх парасольок і дорожною пилюкою, від якої першить у горлі. Спостерігаючи за поступовим бетонуванням вулиць та спилюванням дерев, є підозра, що ми стаємо все ближчими до часу, коли Полтава нагадуватиме розжарену пательню, на якій можна смажити яйця. Погодьтеся, ситуація так собі. Але є спосіб цього уникнути.

Коли плавиться голова і тіло каже вертатися до кондиціонера

Перенесімося в часі до минулорічного липня у район вулиці Шевченка ближче до ринку. Ви виходите з магазину чи офісного центру і вас буквально збиває з ніг теплова стіна. Повітря гаряче, густе та нерухоме, а замість тіні – нескінченна тротуарна плитка, жодного дерева, сонце постійно сліпить очі і до того ж, взуття грузне у розм’яклий  асфальт. І це не просто літня спека. Це вияв Urban Heat Island – ефекту міського теплового острова. Цей ефект виникає через те, що міста забудовані бетоном, асфальтом та цеглою, які нагріваються у сонячний день та віддають усе тепло назад в атмосферу.

Анатомія проблеми: хто і як увімкнув конфорку під містом?

Чому так трапилося, що Полтава все більше схожа на розжарену сковорідку та все менше радує тінистим комфортом?

Калічення замість догляду

Перш за все, ми маємо проблему з кронуванням дерев. Бо коли від здорового дорослого дуба лишається лише триметровий стовбур без гілок, то він перестає виконувати функцію природного кондиціонера.

Арборист та інспектор із зелених насаджень Володимир Ветроградський зауважує, що температура повітря на вулицях з кронованими деревами підвищується мінімум на 5-8 градусів.

`Кліматичні «ножиці» та застарілі стандарти

Ще одна проблема полягає у зміні клімату, через що змінюється і міська флора. До прикладу, каштани й берези, до яких ми звикли ще з дитинства – сохнуть уже в липні, залишаючи по собі голі гілки.

За словами науковця-еколога Павла Писаренка, місту потрібно адаптуватися до нових реалій:

«З точки зору ботаніки, дійсно є ті дерева, які краще виносять підвищений вміст CO₂ та парникових газів у місті, а є ті, що менше це витримують. Але якщо у нас клімат стає більш посушливим, то чому б нам не брати дерева, які поширені на півдні України? Ми можемо зараз міняти зелений фонд на ці дерева, висаджувати, а потім поступово спилювати ті рослини, які стають менш підходящими для нашого регіону».

Що ж робить місто? У відповідь на інформаційний запит «Полтавської хвилі» в УЖКГ повідомили, що у Полтаві наразі садять черемху, каштан, липу, клен кулястий, клен сріблястий, клен гостролистий та горобину восени і навесні. Як бачимо, у місті продовжують висаджувати вологолюбні та вразливі види, які навряд чи витримають наступні літні рекорди.

Фанатичне закатування в бетон

Третя причина –  закатування міста в бетон. Живі газони, які вбирали в себе дощову воду і за рахунок випаровування знижували температуру, замінють на плитку все інтенсивніше, ба навіть фанатично. Авжеж, плитка це зручно, її легше прибирати, але вона не дихає та акумулює спеку.

Еколог Павло Писаренко зазначає, що Полтаві час кардинально змінювати підхід не лише до флори, а й до інфраструктури.

«Будь-який чорний колір, за законами фізики, нагрівається швидше. Як чорна машина, так і чорний асфальт, і, звичайно, він сильніше акумулює тепло. Замінити його на якесь інше покриття – питання розвитку технологій, і такі технології сьогодні є».

Пан Павло зауважує, що треба зважати і на доцільність. Якщо це проїжджа частина, автодорога, то альтернативою може бути хіба що світлий бетон. А от для тротуарів є безліч екологічних рішень.

Можна використовувати альтернативні покриття, штучну траву тощо. Більше того, зараз є технології, які дозволяють переробляти відходи на таке еко покриття.

«Коли питають, як це вплине на бюджет і чи може місто дозволити собі такі витрати, порівняно зі звичайним бетоном чи асфальтом... Ви знаєте, про ціну важко сказати, бо чи є ціна здоров'я людини? Це вже питання ризиків, і ризики тут не тільки економічні, а й соціальні».

В«Екоклубі» пропонують рахувати інакше – через вартість збитків:

«Якщо порівняти суму збитків, коли на тротуарі стоїть вода після зливи із вартістю укладання водопроникної решітки, яка потім віддає вологу, виявиться, що решітка значно вигідніша для бюджету».

Ба більше, адаптація може бути майже безкоштовною. У Рівному активісти разом із комунальниками ліквідували «історичну калюжу», яка стояла в одному з дворів 20 років. Вони не купували дорогих систем: просто зняли шматок розбитого асфальту, верхній шар ґрунту і засипали це місце кількома фракціями гравію, утворивши природний дренажний «дощовий садок». Це коштувало пів вантажівки щебеню та один день роботи комунальників. Результат: калюжа зникла, вода йде в ґрунт, трава навколо позеленіла, а волога, що повільно випаровується, охолоджує весь двір.

Еколог Павло Писаренко зауважує, що будь-який комплексний підхід до озеленення середовища з часом дасть свої позитивні наслідки.

Наразі, один із виходів боротьби зі спекою полягає у розвитку екосистеми та розширенні межі блакитно-зелених коридорів міста.

Що таке блакитно-зелені коридори?

Блакитно-зелені коридори – безперервна, взаємопов'язана мережа парків, бульварів, озеленених вулиць та водних об’єктів (річок, озер, ставків) у межах міста.

«Слово “блакитні” тут критично важливе. Полтава, як і більшість міст України, насправді перебуває в зоні дефіциту води через низький поверхневий стік. Тому будь-яка річечка чи ставок мають бути включені в зелену мережу», – зауважує Ольга Лящук.

Екологи зауважують, що головна суперсила рослин у таких коридорах не просто створення тіні, а випаровування. Одне здорове доросле дерево за добу здатне випарувати до 400 літрів води, працюючи як потужний кондиціонер. Але щоб це працювало, мережа має бути безперервною, аби людина могла пройти з одного кінця міста в інший, не виходячи з-під тіні дерев або від води.

Досвід, який працює: від Колумбії до Рівного

Це не вигадки теоретиків. Міста по всьому світу, які опинилися на межі кліматичної катастрофи, вже впроваджують ці рішення.

До прикладу у Медельїні (Колумбія) створили тридцять зелених коридорів, висадивши вздовж основних доріг дерева. Результатом стало те, що температура в місті впала на 2–3°C, а рівень забруднення повітря знизився на третину. Реалізовувати проєкт зелених коридорів місто почало у 2016 році через прогнози щодо підвищення температури та забруднення повітря. Спочатку в рамках проєкту висадили близько 120 тисяч рослин та 12,5 тисяч дерев вздовж дороги. Далі по всьому місту посадили близько 2,5 мільйонів нових рослин малого розміру та 880 тисяч дерев.

У Берліні ж активно реалізують концепцію міста-губки і замість асфальту кладуть георешітки, крізь які росте трава. Таким чином вода збирається після злив і живить дерева в спеку.

Якщо ж ви думаєте, що такі рішенян можливі лише за кордоном або точно не під час війни, то ми вас розчаруємо, чи скоріше обнадіємо – у Рівному активісти разом із владою уже не один рік працюють над створенням зелених коридорів.

У Рівному концепцію почали розробляти приблизно у 2016-2017 роках. Спершу проаналізували наявні парки, сквери, окремі дерева та водні об’єкти. Далі визначили, наскільки вони пов’язані між собою та чи може людина пересуватися містом у затінку дерев або вздовж водойм.

«Показник успішності реалізації таких коридорів у тому, щоб людина могла пройти з однієї точки міста в іншу, не виходячи з-під тіні дерев або від води», – розповідає експертка Ольга Лящук.

Наступним етапом стало включення концепції до стратегічних документів міста. Ідеї блакитно-зелених коридорів інтегрували в План дій енергетичного розвитку та клімату, де вони стали частиною заходів з адаптації до зміни клімату.

Хоча реалізація концепції просувається не так швидко, як планувалося, її наявність уже дала практичний результат.

«Наявність цих документів дозволила аргументувати, що знесення скверу в місті суперечить уже ухваленим рішенням міської ради щодо адаптації до зміни клімату».

Таким чином, концепція стала не лише стратегічним баченням розвитку міста, а й реальним інструментом захисту зелених зон від забудови.

Зелене кільце Полтави: утопія чи реальний план?

На думку Ольги Лящук, головний урок Рівного полягає в тому, що створення блакитно-зелених коридорів не потребує фінансування «з нуля». Спершу потрібно провести інвентаризацію: проаналізувати вже наявні території, визначити «лисі» прогалини між ними і поступово з'єднувати їх у єдину мережу.

У Полтаві підґрунтя для цього вже є. У 2024 році Інститут розвитку міста (ІРМ) створив концепцію розширення зелених коридорів. Також у місті існує Концепція інтегрованого розвитку 2030, де один із пунктів – розробка плану адаптації міста до змін клімату саме через озеленення.

За словами еколога Максима Макухи, суто географічно Полтава має колосальний потенціал.

«Якщо подивитися на карту парків Полтави, то вони доволі великі й багато з них розташовані близько один до одного. Теоретично, в місті можна замкнути величезне зелене кільце. Наприклад, наш Полтавський міський дендропарк плавно переходить у Монастирську гору на Червоному Шляху, далі йде лісозахисна смуга, Вакуленці, і так аж до Прирічкового парку. Це готова природна півпетля».

Щоб замкнути це кільце на заході, концепція передбачає створення екокоридору від Дендропарку й Поля Полтавської битви в бік мікрорайону Сади та Гришкиного лісу. Це дозволило б «зшити» й затінити велику промислову зону, вийти до Київської траси і знову з'єднати мережу з Прирічковим парком, утворивши ідеальну замкнену структуру.

Однак, як зазначає еколог, на шляху цієї ідеальної схеми стоять серйозні інфраструктурні та політичні бар'єри. Найбільший розрив екологічної мережі створює залізнична колія та промислова зона в районі вулиці Решетилівської.

«Щоб з'єднати Дендропарк із Гришкиним лісом, зелений коридор довелося б тягнути вздовж залізниці. У європейських містах це нормальна практика: там вздовж колій створюють густі зелені зони та велодоріжки. У фантастичному, майже утопічному варіанті (як це роблять, наприклад, у Варшаві), залізницю взагалі ховають під землю, а зверху облаштовують парки. Але в наших реаліях це поки що звучить як фантастика».

Окрім залізниці, щоб реалізувати проєкт потрібно узгоджувати межі ділянок, з'ясовувати, хто є власником землі, де залягають підземні мережі, де фізично можна садити дерева, а де ні.

Поки масштабні стратегії залишаються на папері, екологи намагаються діяти локально. Зокрема, у позаминулому році спільно з нідерландськими дослідниками створили аналітичну працю «Полтава 333», де чітко вказано конкретні локації міста, які критично потребують висадки дерев та створення мікропарків уже зараз.

Максим Макуха говорить, що аналітичні напрацювання є. А зараз на вулицях міста намагаються відновлювати насадження, щоб зробити зелені ряди вздовж доріг максимально суцільними.

«На перспективу особисто я дуже хотів би реалізувати простий і зрозумілий маршрут: щоб людина могла сісти на велосипед умовно на Алмазному чи наАвтовокзалі і доїхати до самого Дендропарку, постійно перебуваючи під суцільними кронами дерев».

План порятунку для Полтави: з чого почати?

Ми не можемо знести пів міста, щоб посадити ліс. Але є ряд дій, які можна зробити вже зараз:

1. Запровадити мораторій на кронування «під стовп» та карати підрядників та комунальників за знищення крон здорових дерев. Обрізка має бути виключно санітарною та професійною.
2. Змінити асортимент закупівель УЖКГ. Відмовитися від висаджування вологолюбних беріз та каштанів на центральних вулицях. Перейти на закупівлю великих сформованих саджанців стійких у спеку рослин.
3. Впровадити еко-стандарти для пішохідних зон. Заборонити суцільне мощення вулиць монолітною плиткою. При ремонті тротуарів використовувати світлу бруківку (яка менше нагрівається) та георешітки.

Озеленення – це не про квіточки, це про інфаркти

Коли активісти говорять про збереження дерев та нові насадження, полтавці відмахуються, аргументуючи, що зараз війна і це питання не на часі. Однак зелена архітектура зараз не про естетику, а про здоров’я. У дні коли температура зашкалює за 35 С, люди частіше звертаються до лікарень з інсультами, інфарктами та гіпертонічними кризами.

За даними ВООЗ, серцево-судинні захворювання є головною причиною надлишкової смертності під час літніх температурних рекордів. Лише в Європі влітку 2022 року через наслідки екстремальної спеки зафіксували понад 61 000 надлишкових смертей, більшість з яких це інсульти та серцеві напади.

Ми маємо нарешті зрозуміти: дерево в місті – не декор, а важливий елемент міської інфраструктури, такий самий, як водогін, каналізація чи електромережа. І якщо ми не почнемо будувати зелені коридори сьогодні, завтра Полтава просто задихнеться у власному бетоні. І винен у цьому буде не клімат, а ми самі.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.