Майже Білий дім, або історія ще однієї архітектурної памʼятки у Полтаві, якій загрожує руйнація

Старі будівлі, що є памʼятками архітектури місцевого значення у Полтаві, занепадають. І це факт. Не треба занадто довго копирсатися у памʼяті, достатньо згадати будинок Бахмутського, танцювальні класи Базилевич, а тепер і будинок проповідника Кірхи. Саме у цій будівлі свого часу жили чиновники, розміщувалася поліклініка, а опісля — дитячий садок «Ягідка». Останній, до речі, поступово переселяли в іншу будівлю на вулиці Пилипа Орлика і, о відкриття — виявилося, що будівля на Європейській, 3 пустує вже не один місяць.

Старі будівлі, що є памʼятками архітектури місцевого значення у Полтаві, занепадають. І це факт. Не треба занадто довго копирсатися у памʼяті, достатньо згадати будинок Бахмутського, танцювальні класи Базилевич, а тепер і будинок проповідника Кірхи. Саме у цій будівлі свого часу жили чиновники, розміщувалася поліклініка, а опісля — дитячий садок «Ягідка». Останній, до речі, поступово переселяли в іншу будівлю на вулиці Пилипа Орлика і, о відкриття — виявилося, що будівля на Європейській, 3 пустує вже не один місяць. Отут варто забити в гугл: що трапляється з будинком, у якому не живуть та яким не користуються близько пів року.  До речі, нагадаємо, що у недалекому 2021 з будівлі демонтували балкон. Обіцяли повернути після реставрації, але не судилося.

Чому тут зʼявилася ця історія

13 березня на засіданні виконкому ухвалили рішення розмістити у будівлі за адресою вул. Європейська, 3 архів Департаменту освіти. Бо ж, як сказала заступниця міського голови Леся Марталішвілі: Деталі тут: Архів замість дитсадка: у Полтаві змінили призначення історичної будівлі Зауважимо, що ремонт там все-таки планували. Так, у 2022 році у проєкті міського бюджету прописали видатки на ремонт та реставрацію за 12,5 млн грн, 11 млн з яких планували витратити на відновлення історичного корпусу закладу. А потім почалося повномасштабне вторгнення. 

Історія будівлі

Достеменно невідомо, коли спорудили будівлю. Орієнтовно — кінець ХІХ століття.  Думки про те, коли точно і з якою метою звели будинок, розходяться.  За однією з версій спочатку особняк належав Андрію Васильєву. Вже після його смерті, у 1917 році туди заселився пастор Петропавлівської лютеранської кірхи Євген Емануель Берг. Він прожив у будинку до 1932 року, аж поки большевікі не закрили кірху, а пастора не депортували до Німеччини.  За іншою — у 1808 році до Полтави почали заселятися німецькі майстри. Оскільки німці були лютеранами, то у місті побудували молитовні споруди – кірхи. Одну з них і звели на честь апостолів Петра і Павла напроти сучасної Галереї мистецтв, а для пастора неподалік збудували будинок із балконом. Подейкували, що під будинком до кірхи навіть проклали підземний хід. У 1933 році кірху розібрали, а будинок передали у власність партійного керівництва міста. Тоді там облаштували поліклініку. Вже під час Другої світової війни у будинку розмістили штаб німецьких військ. Після війни у будинку жили представники партії ЦК КПУ. Старожили пригадують, що на початку 50-х років там жив перший секретар обкому Марков. Тоді у його саду поважно гуляв павич, а сусідські діти часто залазили на паркан, аби спостерігати за ним.  Загалом, у будинку свого часу мешкали Василь Марков (1939-1941, а потім 1943-1950), Олександр Мужицький (1963-1973). Інші керівники області довго не затримувалися: Марк Співак (1950-1952), Михайло Стахурський (1952-1955), Микола Рожанчук (1955-1961), Василь Комяхов (1961-1962 роки). Федір Моргун, якого призначили 26 січня 1973 року, жити в цьому будинку відмовився.  Останнім, хто там жив із родиною, був перший секретар обкому Мужицький, тому полтавці досі часто називають цей корпус дитсадка «дім Мужицького». Уже потім будівлю віддали під дитсадок. Лише у 2019 році будівля на Європейській, 3 отримала охоронний статус, як пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення. При цьому старі автентичні дерев’яні вікна замінили на металопластикові.  На початку серпня 2021 року з будівлі дитсадка обвалився балкон. Його демонтували. Тоді члени громадської організації «Збережемо Полтаву» (Save Poltava) заявили про необхідність реставрації балкона, бо він має історичну, архітектурну та художню цінність як частина історичного фасаду, так і всієї будівлі.

Що далі…

Що буде з памʼяткою у майбутньому — загадувати не варто, бо вже надто непередбачуване життя ми живемо. Однак хочеться, аби вона не повторила долю тих історичних споруд, поблизу яких знаходиться, і які, на жаль, назавжди втрачені, чи то через занедбаність, чи через пожежі, чи через ласе око забудовників.  У одній з полтавських груп небайдужий читач зауважив:

Що можуть зробити полтавці

Перестати нарікати, що у місті все руйнується, і ставати активнішими. Не лише захоплюватися памʼятками архітектури в інших містах, а й дбати про своє. Бо зовсім скоро Полтава ризикує асоціюватися не з фразою «Моя Полтава на тебе схожа», а «Моя Полтава не має обличчя».   Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.