«Ми звичайні люди у надзвичайній ситуації»: чому варто дивитися «Порцелянову війну»

Майже рік тому українці отримали  «Оскар» за надважку стрічку «20 днів у Маріуполі». Вже цьогоріч до списку номінантів на премію опинилася інша документальна стрічка – «Порцелянова війна». Вона відрізняється від інших фільмів, у яких документують російські злочини. Бо ця стрічка — про силу духу та красу, яку можуть зруйнувати, а ще про боротьбу на всіх рівнях.

Майже рік тому українці отримали  «Оскар» за надважку стрічку «20 днів у Маріуполі». Вже цьогоріч до списку номінантів на премію опинилася інша документалка – «Порцелянова війна». Вона відрізняється від інших фільмів, у яких документують російські злочини. Бо ця стрічка — про силу духу та красу, яку можуть зруйнувати, а ще про боротьбу на всіх рівнях.

Спочатку про нагороди

«Порцелянова війна» вийшла в український прокат 6 березня 2025 року. Фільм — спільна документальна робота українців, американців та австралійців. Перш ніж українці отримали змогу побачити її у кіно, стрічка отримала низку нагород: 

• приз глядацьких симпатій на Cinema Eye Honors;
• гран-прі на Sundance Film Festival;
• спеціальну відзнаку журі на кінофестивалі у Сарасоті;
• приз глядацьких симпатій на Міжнародному кінофестивалі Cinéfest у Садбері.

Також «Порцелянову війну» визнали найкращою документальною стрічкою на міжнародному кінофестивалі в Сіетлі.   Зауважимо, що співрежисером фільму став головний герой Слава Леонтьєв. Саме про нього, його дружину Аню та друга Андрія ми й дізнаємося зі стрічки.

Про що

Початок 2022 року. Харків. Тут живуть Слава та Аня, які переїхали до Харкова з Криму після того, як півострів анексували росіяни. Слава й Аня — не лише подружжя. У них є спільна справа — вони створюють та розмальовують порцелянові фігурки, які люблять купувати іноземці. Але це до повномасштабного вторгнення. Починається довгий лютий 2022 року. Слава йде до війська. Служить інструктором у Харкові, вчить стріляти інших. Аня з собакою Фродо чекає на чоловіка вдома. Коли Слава повертається зі служби, вони з дружиною знову починають творити: виготовляють порцелянові фігурки сов, драконів, равликів, єдинорогів. Аня розписує фігурки, якими вони потім прикрашають зруйновані російськими ракетами будівлі міста. Здається, що саме прикрашання поруйнованих будівель і доводить, що неможливо знищити навіть те, що вже пошкоджене. Що краса є в усьому.

Контрасти

Фільм побудований на контрастах. Тут кадри війни переплітаються з кадрами розпису крихкої порцеляни та магічною анімацією, яка оживає на фігурках. Тут звук повітряної тривоги перетікає у музику ДахаБраха. Тут зображення побитих війною осель та кадри, де пес Фродо безтурботно бігає зеленим та залитим сонцем полем, а довкола співають пташки. Автори фільму не раз наголошували, що фільм — більше для іноземців, аби показати їм, хто такі українці. Бо ж у стрічці є тези, які давно відомі нам, і які важливо донести до інших про те, що Україна — це мирна країна, яка змушена воювати, щоб захистити себе. До того ж у фільмі прямо говорять про те, що це не «путінська війна», а російські солдати обирають прийти на територію України зі зброєю. Але й жоден українець не буде байдужим до «Порцелянової війни». Бо ці контрасти — це наше теперішнє життя. Місцями здається, що це історія не Ані, Слави та Андрія, а наша. Бо ми прокидаємося від страшних новин, чуємо звуки вибухів, ходимо на прощання із загиблими й водночас ніжимося на сонечку, чекаємо свята і намагаємося бачити красу. У цьому і є незламність.  Фільм точно допоможе пригадати кожному з нас ті прості істини, які ми добре знали у лютому 2022 і, здається, почали забувати у січні 2025 (а може й раніше).

Українці у фільмі

Важливий і той факт, що у  «Порцеляновій війні» українцям не хочеться співчувати. Вони не виглядають жертвами. Це сильні, вольові люди, які викликають захоплення, надихають, продовжують боротися.  Попри зображені кадри військових буднів (бо ж тут є кадри, надані військовими. Серед них бої за Бахмут, оборона Харкова, Купʼянськ. Усе, що відбувалося, фільмували захисники. Без сценаріїв і попередніх технічних завдань. Це був просто військовий побут), фільм сконцентрований на красі довкола. Автори показують культуру, мистецтво, навколишній світ, який може бути знищений. Слава Леонтьєв у одному з інтерв'ю сказав: 

Метафори

Найпотужнішою метафорою стала крихка порцеляна, що працює навіть на рівні назви. Її символізм підкреслюють слова із фільму: «Україна — як порцеляна, яку легко розбити та неможливо знищити».  Спеціально для фільму Аня зробила й три нові фігурки: равлика, як символ біженців, сову, що асоціюється зі спецпідрозділами ЗСУ, і Пегаса, що символізує наше майбутнє. Але це не єдині метафори у стрічці, бо навіть пес Фродо, про якого подружжя говорить, що «він ніжний, але мужній… маленьке втілення українського духу», — показує наскрізну лінію фільму. 

Критика

«Ми використовуємо мистецтво, щоб дати відсіч», — зауважує Слава. «Ось як ми уникаємо стирання», — так описує фільм про Харків у перші місяці вторгнення кінокритик видання Deadline. І справді, важко не погодитися з іноземними критиками, що ««Порцелянова війна» — це світлий та наснажливий фільм про людей, які творять попри руйнацію, не втрачають надію попри постійну загрозу, і які люблять свою природу, своє місто та своїх людей настільки сильно, що готові віддати за них життя. Це не фільм про жертв чи про руйнування — це фільм про силу людей, яких ніщо не здатне зламати». «Спротив злу має бути безкомпромісним», — Слава Леонтьєв.