Підземні переходи – пережиток минулого. Як Полтаві відмовитися від них і чим замінити

Розповідаємо, що може бути на місці підземок, які стали запліснявілими притулками для безхатьків. І що тоді буде з пішоходами?

Підземні переходи – частина інфраструктури чи не кожного українського міста, яка залишилася у спадок від совєтського союзу. Щоправда, багато з них збудували й в незалежній Україні, аргументуючи це тим, що і для пішоходів безпечніше, і заторів менше буде. Словом – коли у місті багато підземних та надземних переходів – одразу стає зрозумілим – це місто не для людей, а для машин.  Як виправити цю урбаністичну помилку та прибрати з міського простору запліснявілі підземні притулки для безхатьків – розібрались у матеріалі. Ідея відокремити пішоходів від автівок зʼявилася ще у ХІХ столітті. Це рішення було викликано стрімкою урбанізацією. До прикладу, у Лондоні підземні переходи будували під час створення метро (це 1860-ті роки). А вже у ХХ столітті підземні переходи стали масовим явищем. У союзі такі споруди сягнули піка популярності у 1950-1970-ті роки, коли на дорогах зʼявилася численна кількість автівок. Архітектори та урбаністи вважали, що міста мають належати машинам, бо за ними майбутнє, тому пішоходи повинні поступитися місцем. 

Що у Полтаві?

У Полтаві вісім підземних переходів:

• перехрестя вулиць Європейська та Шевченка;

• перехрестя вулиць Європейська та Олександра Оксанченка;

• перехрестя вулиць Європейська та Автобазівська;

• перехрестя вулиць Європейська та Соборності (ТЦ «Злато Місто»);

• перехрестя вулиць Соборності та 1100-річчя Полтави;

• перехрестя вулиць Раїси Кириченко та Остапа Вишні;

• Решетилівська, 27;
• Решетилівська (біля зупинки 11-та школа).

Шість із них зʼявилися ще за часів совєтів. Два – збудовані за часів незалежності. Так, у 1998 році збудували перехід на Шевченка (біля Каланчі). Його до речі уже ремонтували.  А у 2002-му році за ініціативи тодішнього мера Кукоби зʼявився перехід зі скляним куполом у самісінькому серці Полтави – «Злато Місто». До речі, саме через його появу ансамбль Круглої площі не внесли до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО, що могло б гарантувати Полтаві майже 800 тисяч євро на рік на підтримку будівель у належному стані.  Натомість на місці скверу біля кінотеатру Котляревського, де був фонтан, квітники та липи – почали зводити перехід чи то пак підземний торговий центр. Фінансували будівництво місцеві бізнесмени й підприємці, які зрештою отримали в переході приміщення під свої заклади і торгові точки.  Урочисто відкрили «Злато Місто» 13 травня 2004 року. 

Що з переходами міста зараз?

Підземні переходи досить складні в проєктуванні та зведенні. Чи виправдовують себе великі видатки на гідроізоляцію й бетонні роботи? Розберемося разом з урбаністом. Окрім антисанітарії, безхатьків, плісняви, запаху сечі та фекалій – підземні переходи не є оптимальним рішенням для переходу дороги. Поруйновані сходи та незручні, а подеколи й відсутні пандуси не дають змоги комфортно користуватися переходом людям поважного віку, яким важко долати сходинки, мамам з візочками та людям з інвалідністю. До того ж ми маємо бути готові, що у місто повертатимуться воїни з фізичними травмами та ампутованими кінцівками, яким користуватися переходом буде геть незручно. За словами урбаніста Юліана Чаплинського підземні та надземні переходи – зло. Адже, вони непрактичні для людей з інклюзивністю, вони принижують людську гідність і показують пріоритет машин над людьми. До того ж паркани біля підземних переходів у разі ДТП несуть шкоду життю та здоровʼю людини.  Ще переходи потребують постійного догляду: їх потрібно чистити, прибирати, фарбувати, ставити камери й наймати людину, яка б стежила за тим, що там відбувається. Однак зазвичай влада розв'язує питання догляду тим, що здає МАФи в оренду, забезпечуючи таким чином хоч якусь чистоту.  У таких місцях легко отримати травму, бо коли йде сніг, люди часто падають чи спіткаються, тоді як долаючи наземний перехід – ризик зменшується. У довгих підземних переходах людина, коли заходить з морозу і проходить до виходу – вже пітніє і виходить на вулицю спітніла, що збільшує ризик хвороб. До того ж підземні переходи унеможливлюють велосипедний рух.  Наявність підземних переходів у Полтаві не гарантує безпеки пішоходам. Так, у місті часто трапляються ДТП біля зупинки Шевченка. Люди поважного віку, які йдуть додому чи з дому з тяжкими сумками радше перейдуть дорогу поміж машин, ніж спускатимуться і підніматимуться сходами. Зважаючи, що наземним переходом підземний не дублюється – машини рідко зменшують швидкість у таких місцях, що призводить до травматизму чи й загибелі. До прикладу, 11 листопада 2024 року близько 17-ї години, неподалік зупинки Шевченка сталася смертельна ДТП. Водій збив 63-річну жінку, коли вона переходила дорогу у невстановленому місці. Від отриманих травм потерпіла загинула на місці. Зауважимо, що основним підходом при плануванні міської інфраструктури є доступність. Натомість підземні переходи створюють великі незручності та крім цього переходи вночі – це розплідник бандитизму та антисанітарії. Там часто грабують перехожих і збираються безхатьки.

Що в Європі та США

У великих містах Європи, таких як Париж або Берлін, підземні переходи можна знайти за рідкісними винятками тільки біля станцій метро. Але навіть там для пасажирів, які підземкою не користуються, є альтернатива –  перейти вулицю можна як під землею, так і «зеброю».  Зверніть увагу на зображення нижче. Червоним у великих містах позначені підземні переходи. Ми поспілкувалися з українками, які мешкають за кордоном, аби зрозуміти, як обладнані пішохідні переходи в інших частинах світу.

Олена (м. Бонн, Німеччина)

Переходи в місті є і вони різняться між собою залежно від того, де знаходяться. У Бонні є метро, тому центральний перехід великий і зручний, облаштований для людей з інвалідністю. У ньому є входи й виходи з різних боків та частин вулиць. До того ж його нещодавно відремонтували. Тут постійно чергує поліція, є магазини та кафе. Є й інші види переходів. Вони розташовані далі від центру і не дуже чисті, але все ж облаштовані для людей з інвалідністю. Якщо підземка на околицях, то у ній трохи є запах сечі, але вони не зовсім загиджені. Є в центрі також, недалеко від головної підземки – побічна. Це перехід під залізницею. Він доступний для велосипедистів та людей з інвалідністю. Але там у нас тусують бездомні та люди із залежностями. Там я не ходжу вечорами, бо це не дуже безпечно, хоча це і центр міста. У місті переважно всюди є розмітка, а найбільша проблема – це закриті на ремонт вулиці, які можуть не відкривати по пів року. Ремонти дуже довгі, подеколи здаються нескінченними. А на міжміських трасах, коли закрита частина дороги, утворюються великі затори.  Стосовно переходів в інших містах – вони всюди відрізняються. У Мюнхені переважають наземні переходи. Більшість підземних – завʼязана на метро. Бо підземні переходи є частинами метрополітену.

Олександра (містечко Пфлюгервіль у штаті Техас, США)

Ми живемо в 20 хвилинах від великого міста. У великому місті частіше всього переходи наземні. У Флориді, де ми жили раніше, надземні переходи облаштовані для велосипедистів, аби вони під час руху не зупинялися. Ними користуються і пішоходи. Їх небагато. У нас у містечку (поблизу Техасу) єдиний підземний перехід знаходиться біля початкової школи, бо там дорога у чотири смуги. Зебри промальовані завжди ще й світловідбивні, тобто вночі вони світяться. Перед зебрами є стоп-знаки. У великих містах інфраструктура більш орієнтована на пішоходів і кількість наземних переходів переважає На зображеннях нижче підземка у містечку Пфлюгервіль у штаті Техас, США.

Альтернатива

Наземні переходи є найоптимальнішим рішенням для безпечного переходу дороги для пішоходів. Вони одразу сигналізують про те, що це місто для людей, а не для машин, які все більше заполоняють кожен шматок простору та є домінантними на дорозі. До того ж ремонтувати існуючі підземки значно дорожче, ніж наносити розмітку. Відповідно до даних з платформи Прозорро у Полтаві у 2025 році на нанесення розмітки та заміну дорожніх знаків планують витратити 196 тис. грн (станом на червень), тоді як вартість ремонту підземного переходу у 2018 році коштувала 1 млн 400 тис. грн. Однак наземні переходи теж не завжди безпечні, зважаючи, що є водії, які порушують ПДР і не завжди пропускають пішоходів. Як альтернатива існують підвищені наземні пішохідні переходи. У разі їх створення місце переходу облаштовується не на рівні решти проїжджої частини, а в один рівень з тротуаром, із пологим заїздом на нього з обох боків. Відтак, не пішохід повинен спуститися на дорогу, а автомобіль плавно виїздить на рівень переходу та спускається знову на рівень проїжджої частини. Довжина пласкої поверхні, як правило, дає змогу розмістити на ній всю колісну базу автомобіля, який її перетинає. У такому разі перепад висоти не становить складнощів для проїзду автівок, але змушує водіїв сповільнити рух. До того ж наявність таких переходів забезпечує безбарʼєрний простір. Що ж зробити з уже існуючими підземними переходами у місті, якщо переходити на наземні? Одним із варіантів є засипання переходу. З-поміж інших – перетворити їх на артпростори, проводити змагання з малювання графіті, робити виставки фотографій або картин. До прикладу, у Києві у 2021 році підземний перехід на Хрещатику почали використовувати як галерею.  У таких випадках слід памʼятати, що у просторах має бути ремонт, освітлення та охорона, аби вберегти все від вандалізму.  Однак навіть переобладнаний підземний перехід все одно викликатиме незручності у маломобільних груп та стане на заваді безбар'єрності.   Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.