У Полтаві попрощалися зі штурмовиком Дмитром Юденком та солдатом Валерієм Сосновським (фоторепортаж)

Сьогодні, вкотре протягом Великої війни з росією, прощаються з полеглими бійцями біля Свято-Успенського собору. У цей ранок четверга проводять в останню путь штурмовика Дмитра Юденка та солдата стрілецького відділення Валерія Сосновського.

Колона «На щиті» гуркотить дорогою до церкви. Двигун білої «Газельки» затихає коло дзвіниці.

Минає кілька хвилин і кількасот людей напівколом оточують тіла двох полеглих воїнів. Полтавці стискають у руках червоні квіти.

На труни спираються найрідніші загиблих бійців. Не піднімаючи голову вони оплакують синів. Поряд — побратими. На їхніх рукавах шеврони 3-ї штурмової бригади. Вони разом із Дмитром Юденком пройшли штурм ворожих позицій.

Ще кілька секунд, лунає дзвін. Починається церемонія прощання.

«Шановні земляки. Ми зібралися тут, щоб провести в останню путь патріотів, вірних синів України. Ще два наших земляки загинули. Схиляємо голови перед їх пам'яттю. Згадаємо їм імена:

Молодший сержант Дмитро Юденко. Командир відділення. Загинув 6 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут, Донецької області.

Солдат Валерій Сосновський. Водій 3-го стрілецького відділення. Загинув 6 травня 2023 року поблизу Георгіївки, Донецької області».

Дмитро Юденко був не лише військовим, а й громадським активістом. У 2017 році він отримав ножове поранення під час акції проти забудови арки «Газетний ряд». Суди тривали до травня 2021 року. Один з нападників отримав п'ять років, а іншого суд виправдав.

Поки зачитують імена полеглих героїв, жінка в чорному одязі, яка стоїть навпроти, підіймає окуляри, аби витерти сльози.

Над Собором тиша. Оголосили хвилину мовчання. Далі лише лунає голос священника, який промовляє молитву.

По завершенню панахиди містяни підходять до загиблих воїнів. Один з бійців знімає капелюха, покладає квіти та притискає кулак до серця. Побратими з 3-ї штурмової знімають шеврони, які покладають на труну, вкриту державним прапором та стягом бригади.

«Знайомі з ним (Дмитром Юденком, — ред.) досить давно. Мали спільні проєкти по навчанню. Дмитро намагався навчити якомога більше людей військовій справі. Як дітей, так і дорослих для того, щоб змогли ефективно наближати нашу перемогу і берегти своє життя. Був справним воїном. Пройшов значний шлях. З 14-го року був в "Азові". З початку повномасштабного вторгення потрапив до 116-ї ТрО, а потім перевівся до 3-ї штурмової бригади, де героїчно під час штурму під Бахмутом загинув звільняючи наші землі», — розповідає побратим Артем Павлов.