Розповідаємо, як Салмана Рушді двічі намагалися вбити за його книгу і яку винагороду призначили за його голову. Розбираємося, чим цей твір такий особливий.
12 серпня. 2022 рік. Зал одного з університетів у на півночі Нью-Йорка. На сцену для доповіді піднімається британський письменник індійського походження Салман Рушді. Він починає виступ. На сцену вибігає молодий юнак і наносить Рушді численні ножові удари. Коли б письменнику не надали першої допомоги – навряд чи він залишився б живий. Реабілітація була довгою. Як наслідок – Рушді осліпнув на одне око та втратив чутливість у пальцях. Причиною нападу стала книга, написана ще у далекому 1988 році – «Сатанинські вірші». Сьогодні розкажемо, чому вона протягом тривалих років збирала людей на акції протесту, стала причиною того, що у деяких країнах Сходу за голову Рушді призначили нагорода та про що саме цей твір.
Історія
У 1988 році у Салмана Рушді вийшла четверта книга – «Сатанинські вірші». Вона викликала резонанс у світі через начебто висміювання релігії та пророка Магомета. Ісламісти назвали роман Рушді віровідступним та блюзнірським. А влада Індії, Судану, Єгипту, Саудівської Аравії та інших мусульманських країн заборонили видавати книги письменника, аргументуючи це тим, що він образив вірян. Уже 14 лютого 1989 року духовний лідер Ірана аятола Хомейні назвав вбивство Рушді благородною справою. Так, за голову письменника різноманітні радикальні ісламські організації призначили нагороду, яка сягала 2,8 мільйонів доларів. Погрози змусили Рушді затаїтися. Він таємно переїздив з однієї квартири на іншу, його цілодобово охороняла поліція. Переслідувань зазнавали також видавці та перекладачі. Релігійні екстремісти вбили перекладача твору на японську мову. Були поранені італійський перекладач та норвезький видавець. У Англії спрацювала вибухівка біля магазину, де продавали книгу. У березні 1989 року заява духовного лідера спричинила розрив дипломатичних стосунків між Великобританією та Індією. Не дивлячись на вище перераховане, редактори та критики американського видання USA Today додали «Сатанинські вірші» до переліку 25 книг, які найбільше вплинули на читачів та видавничий бізнес в останню чверть ХХ століття. У вересні 1998 року Іран та Великобританія відновили дипломатичні стосунки, а Рушді знову став зʼявлятися на людях і навіть знявся в епізодичній ролі у фільмі «Щоденник Бріджит Джонс».Попередні події не зупинили письменника, бо у 2005 році у The Washington Post вийшла друком стаття «Час реформувати іслам», у якій Рушді пропонував мусульманам ставитися до релігії з історичної точки зору та прийняти той факт, що вона грунтується на легендах. Наступна хвиля протестів була через те, що Рушді у 2007 році у Британії посвятили в лицарі Британської імперії. Відтоді його мали називати сер.Авжеж, офіційний представник іранського міністерства назвав присвоєння титулу ознакою ісламофобії серед британських чиновників. Як наслідок – в Ірані та Пакистані почалися протести. У пакистанському місті Мултан прилюдно спалали опудало королеви та Рушді, вимагаючи судити останнього за ісламськими законами. За голову письменника знову призначили винагороду. А його дружина, через два тижні після скандалу, подала на розлучення. Далі – був напад на 75-річного письменника у 2022 році, коли Рушді завдали від 10 до 15 ударів прямо на сцені. То що це за книга, яка викликає таке обурення і має скандальну репутацію та при цьому визнана однією з кращих у світі.
«Сатанинські вірші» – про що?
Одразу зауважу, що це роман не для масового читача. Він не затягує, непростий, інтелектуальний та важкий для сприйняття. Мова Рушді незмінна – ускладнена великою кількістю інформації, розтягнута та вповільнена, потребує читацької підготовки.
Тепер про сюжет
Два індійці-емігранти Джібріл Фарішта – зірка Боллівудського кіна, що прославився ролями індуїстських богів та Саладін Чамча – актор озвучки в Англії, гинуть під час авіакатастрофи. Після смерті вони трансформуються – Джібріл Фарішта стає втіленням архангела Джабраїла та у такому вигляді незалежно від своєї волі переміщається у часі та просторі. Саладін навпаки перетворюється на Шайтана. Їхнє перетворення і лежить в основі сюжетної лінії.Але розповідь постійно переключається на дитинство головних героїв, їхні стосунки з батьками та жінками. Читач не тільки подорожує з одних місць в інші, а ще й подорожує в часі, бо часові межі в романі ніби стерті. На основі історій Джібріла і Саладіна, Салман Рушді вибудовує масштабну дію з багатошаровим сюжетом, великою кількістю персонажів та часових переміщень. Перед читачами постають картини індійського життя: від арт-вечірок до емігрантських районів і звичайно у світ магії, снів, привидів, що тісно переплетений з реальним життям. До того ж, Рушді уважний до деталей. З перших сторінок захоплює опис літака, що падає:У «Сатанинських віршах» висвітлені всі теми світової літератури: безсенсовність тероризму, світ Боллівуду, як символ брехливої корисливої казки, рокове кохання, світ телебачення, проблеми білих ворон, тема релігії. Саме через інтерпретацію оповідей про пророка Магомеда книга та автор зазнали переслідувань.
Довершеними є навіть цитати, які будуть актуальними для різних країн у різні часи.
Раніше ми писали як фізичні книгарні можуть стати трампліном для формування культурного обличчя міста.
