«Мерилін. Пристрасть і парадокс»: чому варто читати не зовсім біографічну книгу про найпопулярнішу у світі блондинку

Особливість роману — матеріали, які залишалися непоміченими довгий час, і близькі до Монро людьми, які раніше не давали інтервʼю.

Школа. Норма Джин, яка пізніше стане відомою всім як Мерилін Монро, живе у прийомної матері. Нова мама добра і порядна. Вони разом відвідують церкву. Однак потай від тітоньки (а так дівчина називала всіх своїх прийомних мам, мабуть, щоб не заплутатися, бо їх було аж одинадцять), Норма Джин носить у школу косметику і яскраво фарбується перед уроками. А ще, вона розуміє, що має привабливе тіло та намагається акцентувати на цьому увагу. Так, у 40-ві школярі носили білі сорочки, поверх яких одягали  светрик, з якого виднівся комірець. Саме в такому вигляді дівчина і виходила з дому. Однак у школі скидала блузу і на голе тіло одягла светр, щоб він вдало підкреслював усі її принади. Не було хлопця, який би не звертав на неї увагу, і водночас Норма Джин не дозволяла собі зайвого. За спогадами її першого чоловіка, з яким вона побралася у шістнадцять – дівчина була незаймана. Чи не кожен у світі знає імʼя Мерилін Монро. Хтось говорить, що вона була несповна розуму і вбила себе. А хтось подейкує, що до її смерті причетні люди, яким було не вигідно, аби Мерилін, яка знала багато зайвого про Джона Кеннеді, залишилася живою. Про зірку зняли багато фільмів, записали безліч інтервʼю та зробили цілу купу фото. Тим, хто цікавиться, можна почитати книгу «Моя історія» її авторства. Однак, навряд чи щось перевершить «Мерилін. Пристрасть і парадокс» Лоїс Бенер. Лоїс Беннер — одна з найвідоміших засновниць жіночої історіографії, відома своїми дослідженнями біографій Грети Гарбо, Маргарет Мід і Рут Бенедикт.  Особливість роману про Мерилін Монро полягає в тому, що авторка мала доступ до матеріалів, які залишалися непоміченими довгий час. До того ж їй вдалося поспілкуватися з людьми, що були близькими до Монро, але не давали до цього часу жодних інтервʼю. Лоїс Беннер не тільки розповідає біографію одного з найвідоміших у світі секс-символів, а й аналізує, як події з життя вплинули на становлення особистості та психологічний стан жінки. У книзі не просто історія Мерилін – це детальний екскурс у життя тогочасної Америки, роботу на голлівудських студіях, ідеал тогочасної жінки та чоловіка, опис проблем, повʼязаних з війною та інше. Авторка зображує Монро як людину, значно складнішу, ніж її образ: карʼєрний шлях, ставлення до сексу, неспроможність народити дітей, страх та тривожність, депресія та регулярні кошмари, залежність і разом з тим незалежність від чоловіків, сприйняття свого тіла, ставлення до спорту, спілкування з інтелектуалами, здорове харчування та… ще дуже багато чого.  Книга складається з 13 розділів, які доповнюють вкладення з фотографіями. Деякі з них з особистих архівів авторки та близьких людей Монро. Отож, рушаймо в мандрівку. Але спершу погляньте на фото нижче. Це одна з найвідоміших світлин Мерилін. Вона стоїть на вентиляційній решітці метро, вітер здіймається від руху підземки (насправді під сіткою був вентилятор) і сукня Мерилін підіймається, оголюючи її ноги. Сама фотосесія відбувалася вночі, аби уникнути зайвих очей, і стала рекламним трюком. Бо ж напередодні інформацію про неї розіслали по всіх газетах Нью-Йорку. На неї збіглися понад 100 фотографів і близько півтори тисячі чоловіків-глядачів. Мерилін у білій сукні та двох білих трусиках, аби не було видно лобкового волосся, здавалося, прийшла повеселитися й отримувала задоволення від того, що відбувається. А купа чоловіків, які здіймали хвилю реву із кожним новим дублем, і прагнули побачити більше. 

Родина

Перш за все зауважимо, що Норма Джин (справжнє імʼя Мерилін Монро) дитина, імʼя батька якої не встановлено. Перед вагітністю, мати дівчини мала близькі стосунки з двома чоловіками. Цікаво, що спочатку обидвоє відмовлялися від батьківства, а коли дівчина стала популярною, обоє стверджували, що саме вони батьки Мерилін. Сама ж Мерилін, уже у дорослому віці обирала собі чоловіків владних і старших.  Загалом дівчині не пощастило з родиною. Її мама після народження дитини впала у глибоку післяпологову депресію та взагалі не доглядала дівчинку. Через деякий час жінка повернулася на роботу, а доньку віддала до прийомної родини. Це була звична практика для працюючих матерів-одиначок. Бо ж садочки тоді були не популярними й асоціювалися з ненависним комунізмом.  У Гледіс була мрія – купити будинок і жити в ньому разом з усіма своїми дітьми (так, Норма була не єдиною). І вона здійснила її. Щоправда, саме в цьому будинку її й наздогнали психічні розлади. Одного ранку перед сніданком вона бігала будинком і кричала, що за нею женуться чоловіки, які хочуть її вбити. Тоді Гледіс потрапила до психіатричної лікарні, а для Норми почалося нове життя у прийомних родинах, яких до шістнадцятиліття назбиралося аж одинадцять. До речі, майже всі прийомні мами були на її першому весіллі.  Кожна родина приносила у життя дівчини новий досвід. Загалом вона любила розповідати про дитинство. Часто згадувала, що в одній з родин пережила домашнє насилля. Саме після цього почала заїкатися. Заїкання було з нею завжди. Над цим вона також працювала.

Шлюб

Щоб не потрапити до чергової прийомної родини, тоді ще шістнадцятирічна Норма Джин виходить заміж за двадцятиоднорічного Джима Догерті. Оскільки розумом дівчина не дуже виділялася і не мала нормальної родини, заміжжя було ідеальним виходом для неї. Майбутній зірці залишалося лише догоджати чоловіку, бути гарною домогосподаркою та завжди мати хороший настрій.  І хоч за словами Джима Догерті, у них був чудовий секс та ідеальний шлюб, були випадки, коли дівчина поводилася доволі дивно. Наприклад одного пізнього вечора після сварки вона вибігла з дому в одній нічній сорочці та повернулася у сльозах, стверджуючи, що її переслідує незнайомий чоловік.  Також він пригадав випадок, коли під час сильної зливи Норма намагалася затягнути корову до будинку, аби та не промокла під дощем. 

Перші кроки

Вона б і далі не наважувалася сказати чоловіку, що не любить рибалки, та терпляче ставилася б до його постійних зустрічей з друзями, та Джима забрали на фронт. Саме в той час, Норму Джин, що працювала на заводі «клепальницею Розі», помітив пін-ап фотограф Девід Коновер. Він і запропонував їй позувати для фото.  Так почалося нове життя Норми Джин, яка мріяла стати відомою. Власне велику роль у формуванні особистості Мерилін та її популярності зіграла Друга світова війна. Бо ж саме її знімки піднімали бойовий дух солдатів (якщо ви розумієте, про що я). Дівчина погоджувалася на будь-які зйомки. До прикладу, вона опинилася у першому номері журналу Playboy, спеціально не фотографуючись для нього. Просто у фотографа були права на знімки дівчини й він зміг їх вдало продати.  Цікавою була і ситуація зі зміною кольору волосся. Норма Джин хотіла зберегти природний колір, але одна компанія затвердила її на рекламу шампуню і запропонувала перефарбуватися в блондинку. Дівчина не мала коштів на зміну зачіски, тож з цим допоміг фотограф, який працював з нею у парі, оплативши процедуру.  Книга «Мерилін. Пристрасть і парадокс» варта уваги кожного, попри ваше ставлення до біографій та мемуарів. Не важливо навіть чи ви захоплюєтеся Монро, а чи зневажаєте її. Бо авторка не просто систематизує відомі факти та розвінчує міфи – вона розповідає історію про людину і про епоху, складає психологічний портрет, спираючись на події, які трапляються в житті людини, розповідає про Warner Bros, Twentieth Century Studios, Metro-Goldwyn-Mayer. Історію виникнення, функціонування, підписання контрактів, інтелектуальні театральні студії та багато чого, що не залишить вас байдужим.  Нагадаємо, раніше ми писали рецензію на фентезійну книгу видавництва Readeat «Мова драконів».