У Полтаві демонтували понад 40 гаражів

У відповідь на інформаційний запит нам розповіли, що в Полтаві з 2021 року до червня 2026-го демонтували 48 збірно-розбірних металевих гаражів, які розміщувалися без відповідних дозвільних документів на землі комунальної власності міста.

Про демонтаж та чи потрібні Полтаві гаражні кооперативи ми писали у матеріалі.

Читайте також

Навіщо полтавцям гаражі

Нагадуємо, Доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету Ігор Тодоров розповідає, що приблизно з 60-х у совку почали будувати гаражні кооперативи. Адже на дорогах стало більше приватних автівок. У 70-х зʼявилися жигулі, москвичі та запорожці. Тоді було цілком поширено купити автомобіль та увійти до гаражного кооперативу.‌‌

«У радянському розумінні гараж був обов'язковим елементом до автомобілів. Бо тоді люди боялися, що автомобілі вкрадуть та розберуть на запчастини. В умовах тотального дефіциту це було зрозуміло», – зазначає історик.

Урбаністка та архітекторка Ірина Оя додає, що згідно з совєтським містоплануванням, місто розбудовували вшир та створювали монофункціональні райони. Після другої світової війни людей треба було переселити з бараків у квартитири. Для цього розробили серійне будівництво та виділили місця для гаражів на ділянках, де не можна будувати житло. ‌‌

«Будували гаражі з того, що було. Хто працював у магазині з цеглою – з цегли, з шифером – з шиферу. З матеріалами було скрутно», – розповідає Ірина Оя.

Гаражі могли бути в іншому кінці міста від квартири. Щоб ним скористатися, люди мали добиратися через все місто, а потім повертатися додому. Кооперативи рідко були біля оселі власника. ‌‌

«У моєму рідному Донецьку майже в центрі була шахта. Біля неї був кооператив,  де мій приятель мав гараж. Щоб туди потрапити, він їздив десь п'ять-шість зупинок тролейбусу», – зазначає експерт Ігор Тодоров.

Місця в гаражних кооператив розподілялися через черги, блат та звʼязки. Вступ до хорошого кооперативу недалеко від дому – це безумовний привілей, ознака соціального статусу для партійного працівника чи інженера. За словами Ігоря Тодорова, ставлення до гаражних кооперативів відображає совєтський фільм «Гараж», де через ті ж гаражі починалися чималі сварки.‌‌

Такі кооперативи мали мінімальну інфраструктуру, шлагбаум, оглядову яму для ремонту та знаходилися на околицях чи в промислових зонах.‌‌

«Доволі швидко кооперативи перетворилися в багатофункціональний простір, де ремонтували автомобілі, зберігали речі, робили меблі, займалися дрібним приватним виробництво. Мій однокласник разом з братом в кінці 80-их організували виробництво сосисок в гаражі», – пригадує фахівець.

За словами Ігоря Тодорова, гаражний феномен в срср створив культурний архетип: чоловічі автономії, де можна спокійно зібратися та випити. Це був «чоловічий простір свободи». Адже була різниця: сказати дружині «я пішов у бар» та «я пішов ремонтувати автомобіль в гараж». Ремонт розтягувався на пів дня, бо приходили друзі… Люди могли навіть ночувати в гаражах.‌‌

Гаражі виконували функції альтернативного відпочинку та спілкування поза родиною, бо інших варіантів не було. Через це, коли люди продавали автомобіль, гараж залишали.‌‌

«Я памʼятаю, колись мене товариш-дипломат у Києві запрошував у гараж неформально спілкуватися, щоб не сидіти вдома, де дружина та діти. Я думаю, наразі ця культура певною мірою в занепаді, хоча, звісно, люди продовжують користуватися гаражами», – говорить Ігор Тодоров.

З цим погоджується урбаністка та архітекторка Ірина Оя та говорить, що у совєтські часи квартири були маленькі, а людей там жило багато. Про особистий простір мови не було, коли в одній оселі — три покоління. Місцем спокійного релаксу, де ніхто не стоїть над душею, став гараж.‌‌

«Це те саме, як люди сьогодні ходять в парки, заклади чи барбершопи, щоб перезавантажитися чи випити. А тоді на вулиці не можна було випити, а в гаражі ніхто не побачить. Гараж, як третє місце, задовольняв потребу відпочити», – говорить урбаністка.

Така культура – це результат соціалістичної системи, побудованої на дефіциті. На ліберально-демократичному заході такого ніколи не було. Там гараж – це приватна річ в домі чи підвалі, яку не використовували так, як в ссср та постсовєтських країнах.‌‌

«Навряд наші партнери з заходу зрозуміють, що це таке», – говорить Ігор Тодоров..

Читайте також

Що не так з пішохідними дорогами у Полтаві

Читайте також

Полтава депресивна? Що не так з нашими спальними районами

Читайте також

Як старі полтавські зупинки спричиняють затори і спеку в місті