Від Монастирської гори до Білої Альтанки: які схили Полтави під загрозою руйнування

Понад десять років серпантин на Монастирській горі ремонтували, латали й намагалися врятувати. Зрештою дорогу закрили, а її відновлення оцінили у понад 90 мільйонів гривень. Втім, Монастирська гора — не єдине місце в Полтаві, де схили поступово руйнуються. Просідання й зсуви вже фіксували на Інститутській горі, Панянському бульварі та Івановій горі. Ми з'ясували, як розвивалася ситуація на Монастирській горі та що потрібно, аби інші схили Полтави не повторили її долю.‌‌

Від косметичних латок до обвалу

Схил на вулиці Паїсія Величковського почав руйнуватися ще у листопаді 2012 року. Міська влада двічі зривала капітальний ремонт. У 2013-му завадив запізнілий тендер, а у 2014-му — відсутність підрядників.‌‌

Перед місцевими виборами 2015 року тодішній мер Полтави Олександр Мамай ініціював ремонт серпантину. Основу не укріпили, водовідведення не зробили. Це подавали як турботу про містян, але важкий асфальт лише посилив навантаження на нестабільний ґрунт.

‌‌‌‌У 2018-2023 роках влада регулярно виділяла невеликі суми на латання ям та ремонт узбіч. На це витратили близько 230 тисяч гривень.‌‌

Депутатка Полтавської міськради та ексочільниця Органу самоорганізації населення  мікрорайону Червоний Шлях Оксана Лазаренко розповіла, що посадовці роками маскували зсув гори «косметичними» ремонтами. Навіть наприкінці 2023 року, під час першого тендеру на проєктування, до роботи не залучили профільних спеціалістів:‌‌

«Коли ми оголосили перший тендер на проєкт ремонту, такого провалу ще не було. Усі думали, що ремонт буде легким: підважимо, доліпимо — і все стоятиме. Приїжджають проєктанти і розуміють: задум не годиться, бо дорога провалилася на 1,5 метра», — згадує Оксана Лазаренко.‌‌

Проблема загострилася у січні 2024 року. Лише за один день дорога просіла на 12 сантиметрів, а під асфальтом утворилися пустоти. Через загрозу обвалу рух транспорту перекрили.

Риторика влади змінилася: причиною обвалу назвали «складні геологічні процеси». Проєктування капітального ремонту затягнулося. Перший підрядник ТОВ «Власт-Буд» запропонував рішення, що загрожувало руйнуванням сусідньому монастирю. Нову документацію розробило ТОВ «НВФ “Мостопроект”». Проєкт передбачав зведення 140-метрової підпірної стінки, перенесення комунікацій та будівництво дренажу.‌‌‌‌

Доцент кафедри буріння та геології Полтавської політехніки Максим Харченко пояснює, що локальні ремонти без правильного водовідведення лише шкодять:

Він зазначив, що для стійкості схилу, потрібно контролювати водовідведення. Якісний дренаж міг би значно зменшити ризик зсувів:‌‌

«Зазвичай зсуви виникають через поєднання кількох факторів: особливості будови схилу, водний режим, навантаження, а якщо є підпірні споруди — ще й через їхній технічний стан. Локальний ремонт дороги чи узбіччя без усунення причин надлишкового зволоження вирішує переважно наслідки, а не проблему. Якщо вода й надалі потраплятиме в ґрунт, деформації накопичуватимуться, і з часом доведеться виконувати значно складніші та дорожчі протизсувні роботи».

90 мільйонів в руках монополіста

У липні 2025 року УЖКГ оголосило тендер на капітальний ремонт аварійної ділянки. У серпні договір підписали з єдиним учасником торгів — одеським ТОВ «Ростдорстрой» на понад 90 мільйонів гривень.‌‌

Розподіл бюджету проєкту: ‌‌‌‌

*Розподіл договірної ціни контракту №201 по статтях витрат (90 301 554 грн) ‌‌

За даними антикорупційних розслідувань, компанію повʼязують із оточення ексочільника Одеси Геннадієм Трухановим. «Ростдорстрой» фігурувало  у розслідуваннях НАБУ щодо завищення вартості робіт, розтрати бюджету та створення фіктивної конкуренції. Нагадаємо, що з кінця 2025 року НАБУ почало перевірку існування схеми відкатів 10% в Управлінні ЖКГ Полтавської міськради.

Чому серпантин ризикує стати вічним довгобудом

Наявність підрядника не гарантує швидкого ремонту. До середини літа 2026 року місто перерахувало ТОВ «Ростдорстрой» понад девʼять мільйонів гривень. Торік на роботи виділили 13 мільйонів — їх вистачило лише на демонтаж асфальту та перенесення мереж. ‌‌

Через деформацію старих труб «Полтавагаз» проводив аварійні роботи. Вони затягнулися до червня 2026 року і коштували місту додаткові 1,3 мільйона гривень компенсації.‌‌‌‌

Усі ці затримки зірвали графік. У березні 2026 року мерія та підрядник підписали додаткову угоду. Виділення грошей розтягнули, а фінал ремонту офіційно перенесли на кінець 2027 року. Офіційна причина — місто вчасно не перерахувало кошти.

Депутатка Оксана Лазаренко зазначає, що кошти на ремонт серпантину є: ‌‌‌‌«У міста гроші є. Фінансування, по факту, вже розтягнулося на три роки. Минулого року ми використали більше 13 мільйонів [гривень]. Я не бачу проблеми, якщо цього року ми використаємо 33 мільйони разом із залишком наступного року. Наразі проблема полягає в тому, аби хоча б почали роботи й встигли використати те, що є».‌‌

Геолог Максим Харченко попереджає, що заморозка будівництва загрожує стабільності всієї гори.

«Найнебезпечніший етап — це розритий схил. Поки не звели підпірну стінку, палі та дренаж, ґрунт є менш стійким, ніж до початку робіт. Якщо будівництво зупиняється через брак грошей, ризик нових зсувів різко зростає. Тому у разі паузи вкрай важливо захистити відкриті укоси від води, зробити тимчасове укріплення та постійно моніторити стан гори», — зазначає експерт.

Економічно затягування робіт грає на руку підряднику. У 2027 році компанія матиме законні підстави вимагати збільшення бюджету через інфляцію та здорожчання матеріалів. У чинному договорі вже заклали 6,6 мільйона гривень компенсації на такі випадки.

Які райони Полтави під загрозою?

У місті є одразу кілька локацій, які ризикують повторити долю Монастирської гори:‌‌

1. Схили Інститутської гори регулярно зазнають просідань, зокрема у травні 2015 фіксували зсуви біля Полтавської політехніки та Центру реабілітації дітей.

1. Район Панянського бульвару, що історично утворений яром та струмками.

1. Територія навколо Білої Альтанки на Івановій горі періодично сходить, і замість системного укріплення у 2012 році там провели косметичні штукатурно-малярні роботи та відновили бортики.

‌‌З відповіді Управління ЖКГ відомо, що місто не веде перелік потенційно небезпечних чи аварійних ділянок зі складним рельєфом у Полтаві. На 2026-2027 роки чиновники не планують жодних проєктів із будівництва дренажних систем на схилах.‌‌

Експерт Максим Харченко зазначає, що Полтава потребує аудиту всіх схилів, адже реальний стан старих підпірних стінок сьогодні невідомий.

«Невідома глибина фундаментів чи стану арматури. Зовні стінка може виглядати нормальною, хоча всередині вже йдуть небезпечні процеси. Наскільки мені відомо, ці споруди перебувають на балансі міста, і саме влада за законом зобов'язана контролювати їхній стан», — підкреслює Максим Харченко.

Щоб зупинити руйнування схилів Полтави, потрібен комплексний підхід. Експерт пропонує чотири кроки:

1. Створити міський реєстр схилів і підпірних стінок. Місто має знати вік, стан і ризики кожного об'єкта. Подібний підхід уже застосовують у Києві, і він є поширеною практикою в багатьох містах світу.
2. Першочергове обстеження ділянок, де вже є тріщини, нахили стінок, випирання ґрунту чи просідання дороги.
3. Усунути дрібні проблеми. Відремонтувати труби, що протікають, розчистити водостоки та заборонити скидати сміття чи ґрунт на схили. Це уповільнить руйнування без великих бюджетних витрат.
4. Розробка довгострокової міської програми утримання схилів і протизсувних споруд. У ній необхідно визначити відповідальні служби, регулярність обстежень і фінансування.

Максим Харченко розповів, що у 2010 року в Полтаві працювала спеціальна лабораторія при політехніці. Без її погодження міська влада не дозволяла будувати на складних ділянках. Сьогодні ця практика втрачена. Наразі більшість проєктів замовляють у сторонніх організацій.

Раніше ми писали про феномен проваль у Полтаві і як з ними можна боротися.

Поза межами Монастирської гори

Історія Монастирської гори показує, що зсуви не виникають раптово — вони накопичуються роками. І хоча сьогодні увага прикута саме до серпантину, подібні ризики існують і на інших схилах. Просідання та зсуви вже фіксували на Інститутській горі, Панянському бульварі й Івановій горі.

Історія серпантину показує: що раніше місто виявлятиме такі проблеми, то більше шансів уникнути складних і дороговартісних ремонтів у майбутньому.