Трагедія на плоту, про яку мовчать навіть архіви: як у 1934 році на Полтавщині потонули 28 дітей

1 травня 1934 року у селі Перевіз на Полтавщині потонули 28 дітей. Як це сталося, хто винен у трагедії і що пригадують старожили — у матеріалі

Чи цікавилися ви колись, що трапилося з людьми, які назавжди закарбовані на старих фотографіях? До прикладу на ось цій світлині, зробленій 1 травня 1934 року у селі Перевіз, що на Гадяччині. Того дня близько 50 дітей, яких ви бачите на фото, захотіли покататися на плоту. Лише 22 з них повернуться живими на берег – інших забере вода.

Про цей випадок не знайти історичних розвідок, наукових робіт чи статей у медіа. Без перебільшення унікальні факти нам розповів Іван Федосійович Чайка – історик і краєзнавець, який досліджував тему та спілкувався з дітьми, які вижили у трагедії, про яку майже ніхто не знає.

Факт 1

У голодному 1933 році Перевозівський колгосп, який виконав план хлібоздачі, допоміг з цією місією і сусідньому Лисівському колгоспу. Тож наступного року мешканці Лисівки вирішили віддячити своїм “рятівникам” і до 1 травня подарували дві діжки пива. На той час  гучні гуляння з приводу 1 травня та 7 листопада (за часів совєтів День солідарності трудящих та Річниця жовтневої революції ) були по всіх громадах. А зважаючи, що до цих “знаменних” дат на кожного мешканця давали певну кількість горілки – пиво було дуже доречним.

Отож, у Перевозі на березі річки Псел почали підготовку до свята: поставили столи, запаслися горілкою та пивом.

Факт 2

Перевіз – село, що розташоване на правому березі річки Псел. А на лівому березі за два кілометри розташоване село Лютенька, де у 1932 році побудували Конопляний завод. Тож по ближніх колгоспах масово вирощували коноплі, які треба було перевозити до Лютеньки через річку. Та навесні 1934 року міст знесло водою, тому, аби перевозити коноплі – вирішили побудувати простий пліт зі скріплених дошок з перилами. Обладнали так, аби підвода з коноплями могла легко туди заїхати. Тримайте у голові той факт, що пліт збудували й випробували, але ним майже нічого не перевозили.

День трагедії

1 травня. Село Перевіз. У клубі на урочистості збираються люди. Там на честь свята вшановують передовиків праці, а опісля, всі спускаються вниз до Псла, стають на пліт та пливуть униз по річці, до того місця, де на березі уже чекають столи для святкування.

Пліт зупиняється – дорослі виходять, а до транспортного засобу збігаються майже всі діти Перевозу. Вони дуже просять покататися. Учитель сільської школи заперечував – Псел тільки входив у береги після розливу, у річці було багато води. Але батьки дозволили дітям сісти на пліт.

Транспорт був прикрашений за всіма правилами того часу: червоний прапор та портрет лєніна на весь зріст. По боках плоту у човнах сиділи чотири веслувальники. Човни були прикріплені до плота. Це дозволяло йому рухатися. Це були дорослі чоловіки – по два з кожного боку.

Були діти, які не дуже хотіли пливти. Одна з дівчаток, якій на час події було 5 років, уже дорослою пригадувала, що її кинули на пліт. Бо як же – усі пливуть, а ти – ні.

Так почалася подорож в нікуди. Пліт поплив, на ньому були діти від 4 до 17 років, вони дуже раділи. Старші дівчата танцювали та співали: «Ми не віримо у Бога, отуди йому й дорога», і показували пальцями на підлогу.

Тим часом один хлопчик десь дістав пляшку з-під води, нахилився на плоту і зачерпнув воду з річки. Те, що набирав у річці, розбризкував по дівчатах, які танцювали. Дівчата ж, чи то жартома, чи то з переляку, бігли з одного краю плота до іншого. Це був поливальний понеділок – перший понеділок після Великодня, а саме обливання було традиційним для цього дня.

Від метушні дошки на плоту почали ставати дибки та зірвалися з укріплень. У той момент усі, хто був на плоту, почали тонути.

Маса переляканих дітей (а їх було до півсотні) опинилися у холодній воді. Ті, хто хапалися один за одного, йшли під воду. Пощастило тим, хто був поодинці – їх встигли витягти, бо вони довше трималися на воді.

Хлопчик, якому вдалося вижити, згодом переповідав перші миті після занурення в річку і сказав, що спершу перед очима все було червоне. Можливо, його накрило прапором. Він також згадував, як безперестанку хапав річкову воду. Його виловив рибалка з Малої Обухівки. Це село знаходиться поруч із Перевозом. Рибалка почув крики та поплив на галас.

Дорослі у цей час святкували на березі й пили подароване пиво. Як почули крики й шум, то гуляння закінчилося – усі бігли до річки та кричали. Навіть подейкували, що сина голови колгоспу врятували, але, коли розлючені батьки тих дітей, які потонули, прибігли до берега, то кинули хлопчика назад у воду.

Витягували дітей хто як міг. Багато човнів було на березі, то сіли на човни. Одну дівчинку врятував веслувальник.

У цій трагедії загинуло 28 дітей. У однієї родини на плоту було троє дітей. Усі вони втопилися. Звістка про це швидко облетіла область, тож причини трагічного випадку взялися зʼясовувати слідчі з Полтави. В результаті під суд віддали бригадира, вчителя та голову колгоспу. Перші двоє із заслання так і не повернулися. Їхня доля лишилася невідомою.

Чому сталася трагедія

Слідство виявило, що пліт був бракованим через неякісно виконані роботи. Навантаження було розраховане тільки на вантаж, який знаходився по центру. Однак, зовсім не підходив, аби на ньому бігали і стрибали, та не був розрахований на навантаження на боки. Тому саморобна конструкція розвалилася під дітьми, які просто хотіли повеселитися.

Нагадаємо, раніше ми писали про полтавців, яких розстріляли в урочищі Сандармох та про те, ким насправді був Олесь Гончар: совєтським пристосуванцем чи видатним українцем

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.